Іванів Михайло Онуфрійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Іванів Михайло Іванович)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Михайло Онуфрійович Іванів
 Генерал-майор
Загальна інформація
Народження17 грудня 1866(1866-12-17)
с. Кочерів, тепер Радомишльська міська громада, Житомирська область
Смерть14 квітня 1938(1938-04-14) (71 рік)
Биківня, Київ
Військова служба
Приналежність УНР
Війни / битвиРосійсько-японська війна
Перша світова війна
Українсько-радянська війна
Командування
48-й Сибірський стрілецький полк
начальник Головного штабу Армії УНР

Миха́йло Онуфрійович Іва́нів (Іванов)[1] (* 17 грудня 1866, с. Кочерів, тепер Радомишльська міська громада, Житомирська область — † 14 квітня 1938, Биківня, Київ) — військовий та політичний діяч, генерал-майор царської армії, генерал-хорунжий Армії Української Народної Республіки.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Закінчив Київське піхотне юнкерське училище (1890). 1902 після навчання в Імператорській військовій академії служив командиром роти, згодом — батальйону (13-й піхотний Білозерський та 7-й гренадерський Самогітський полки). Брав участь у російсько-японській війні 1904—1905. Під час Першої світової війни командував 48-м піхотним Сибірським полком, 12-ю піхотною Сибірською дивізією, 7-м Сибірським корпусом.

Від березня 1917 — член Української Центральної Ради, брав участь у роботі Першого Українського військового з'їзду. На ньому його обрали членом Українського генерального військового комітету 1917. Був членом Української соціал-демократичної робітничої партії. 1917 очолював відділ головної інспекції в генеральному секретарстві (згодом — міністерстві) військових справ Української Народної Республіки.

За доби Української Держави — начальник картографічного відділення головного геодезичного управління. В складі інтернованих формувань Армії Української Народної Республіки перебував у польських військових таборах.

У квітні 1919 року начальник Головного штабу Армії УНР. В травні цього ж року залишився у Кам'янці-Подільському, який зайняли частини РСЧА. Був заарештований та відправлений до Харкова, де був мобілізований червоними. Після демобілізації у 1923 році переїхав до містечка Буча, де проживала його сестра. Працював бухгалтером комбінату.

7 березня 1938 заарештований та засуджений трійкою НКВС до розстрілу з конфіскацією майна. Розстріляний та похований в Биківні під Києвом.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Роман Коваль, Юрій Юзич. Микола Міхновський. Спогади, свідчення, документи. Київ, видавництво Марка Мельника. 2021.]

Джерела та література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
  • Литвин М., Науменко К. Генералітет українських визвольних змагань. Збройні сили України — персоналії військовослужбовців. Львів, 1995;
  • Верстюк В. В., Осташко Т. С. Діячі Української Центральної Ради. Біографічний довідник. К., 1998.