Король-олень

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Король-олень
рос. Король-олень
Жанрказка
Режисер Павло Арсенов
Сценарист Вадим Коростильов
У головних
ролях
Юрій Яковлєв
Валентина Малявіна
Оператор Інна Зараф'ян
Композитор Мікаел Тарівердієв
Художник Олександр Бойм
КінокомпаніяКіностудія ім. М. Горького
Тривалість72 хв.
Моваросійська
КраїнаСРСР СРСР
Рік1969
IMDbID 0064554

«Король-олень» — радянський художній фільм за однойменною п'єсою Карло Ґоцці, знятий на Кіностудії ім. М. Горького в 1969 році. Музична театралізована казка.

Сюжет

[ред. | ред. код]

Дерамо, добрий, але простодушний король Серендіппа, бажає одружитися. Але ось проблема: як дізнатися, яка з претенденток дійсно любить Дерамо, а яка просто розраховує на королівський трон? Чарівник Дурандарте дарує королю статую — «бовдура», який сміється, якщо хтось говорить неправду. Зовні «бовдур», як дві краплі води, схожий на фаворита короля — першого міністра, хитрого і підступного Тарталью, який давно і безнадійно закоханий в Анджелу, дочку другого міністра Панталоне. Але вона сама любить Дерамо, хоч і не хоче йти на оглядини, вважаючи їх непотрібними і принизливими. Тарталья плете інтриги і всіляко заважає власній дочці Кларіче вийти заміж за молодого красеня-камергера Леандра, брата Анджели, розраховуючи видати дочку за короля. Незважаючи на всі витівки першого міністра, король, який на оглядинах під зухвалістю і різкістю Анджели зумів розгледіти любов до нього, сам закохується в неї і оголошує своєю дружиною. Якось на полюванні довірливий король розповідає Тартальї про чарівне заклинання Дурандарте, і коли Дерамо вирішує спробувати переселитися в тіло вбитого оленя, підлий міністр намагається вбити ожилого оленя, а потім переселяється в тіло короля…

У ролях

[ред. | ред. код]

Знімальна група

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]