Цикорій дикий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Петрові батоги звичайні)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Петрові батоги, цикорій дикий
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Евдикоти (Eudicots)
Клада: Айстериди (Asterids)
Порядок: Айстроцвіті (Asterales)
Родина: Айстрові (Asteraceae)
Підродина: Цикорієві (Cichorioideae)
Рід: Цикорій (Cichorium)
Вид:
Петрові батоги, цикорій дикий (C. intybus)
Біноміальна назва
Cichorium intybus
L., 1753
Марка Укрпошти «Цикорій дикий (звичайний) (Cichorium intybus)» із серії «Лікарські та медоносні рослини» (2017)

Петро́ві батоги́[1][2], або Цико́рій ди́кий[1][2] (Cichorium intybus L.) — вид рослин родини айстрові. Зростає у Північній Африці, Європі (у т. ч. Україні), Західній і Центральній Азії; інтродукований на великі площі Азії, північної й Південної Америки, Австралії, подекуди в Африці.

Багаторічна шорстка рослина висотою (15)40—80(120) см. Прикореневі листки виїмчасто-перистороздільні, стеблові — ланцетні. Всі квітки язичкові. Кошики 3—5 см у діаметрі, сидять здебільшого пучками в пазухах листків. Обгортка кошиків 2-рядна. Цвіте з червня до осені.

Росте на вигонах, схилах, уздовж доріг.

Кошики петрових батогів розкриваються о 5—6-й годині ранку, а о 10-й вже закриваються, їх використав для створення квіткового годинника видатний шведський ботанік Карл Лінней. Петрові батоги можуть бути й барометром: їхні кошики на дощ не розкриваються.

Шкірясті листки петрових батогів зібрані у прикореневій розетці. Довгий стрижневий корінь проникає в ґрунт на значну глибину — до ґрунтових вод.

Застосування

[ред. | ред. код]

Петрові батоги широко використовуються у народній медицині. Їхні листки містять 0.1% гіркоти інтибіну. В молочному сокові є лактуцин, лактукопікрин, тараксастерол, калію нітрат, кремнієва кислота, мікроелементи [3]

У харчуванні

[ред. | ред. код]

Молоді листки їстівні, в них містяться вітамін C, каротин; салати з них особливо корисні для хворих на діабет (у рослині є інулін). Для салату листки варять у солоній воді 7-10 хв, подрібнюють та змішують із розсолом з огірків, часником, гірчицею та перцем. Витримують дванадцять годин і подають з олією до столу. Після сходження снігу листя накривають соломою, стружкою чи папером. Позбавлене світла листя біліє, стає крихким та ніжним.[4]

Культурний сорт цикорію радіккіо італ. radicchio, який ще називають італійським цикорієм, має пурпурове листя з білими прожилками. Радіккіо має гіркий і гострий смак, який пом'якшується, якщо його запікають або смажать.

Корені використовують для приготування сурогату кави. З цією метою у культурі вирощують Цикорій салатний (лат. С. endivia L.).

Цикорій — чудовий медодай, цвіте із липня до вересня, дає багато нектару і пилку. За сприятливих умов (достатня кількість вологи) медопродуктивність дикого цикорію може сягати до 100 кг/га. Мед приємний на смак, голубуватого кольору.[5]

На пасовищах петрові батоги добре їдять тварини.

Галерея

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Cichorium intybus // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
  2. а б Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наук. думка, 1987.
  3. Кархут, Василь Володимирович (1992). Жива Аптека. ISBN 5-311-02680-4.
  4. М. Л. Рева, Н. Н. Рева Дикі їстівні рослини України / Київ, Наукова думка, 1976—168 с. — С.40
  5. Алексєєнко Ф. М.; Бабич І. А.; Дмитренко Л. І.; Мегедь О. Г.; Нестероводський В. А.; Савченко Я. М. (1966). Кузьміна М. Ф.; Радько М. К. (ред.). Виробнича енциклопедія бджільництва (українською) . Київ «Урожай». с. 470.

Джерела

[ред. | ред. код]