Іван Крастев

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Іван Крастев
Народився1 січня 1965(1965-01-01) (59 років)
Луковит, Народна Республіка Болгарія
Країна Болгарія
Діяльністьполітолог, письменник, викладач університету
ГалузьНеліберальна демократія і політологія[1]
Alma materСофійський університет Святого Климента Охридського
Знання мовболгарська[2] і англійська
ЧленствоЄвропейська рада з міжнародних відносин
Нагороди
IMDbID 13090562

Іван Йотов Крастев (болг. Иван Йотов Кръстев; нар. 1 січня 1965(19650101), Луковит) — болгарський політичний аналітик, експерт у галузі міжнародних відносин, дослідник посткомуністичної ситуації в Росії і країнах Східної Європи.

Біографія та кар'єра

[ред. | ред. код]

Закінчив Софійський університет. Голова правління Центру ліберальних стратегій (Софія), науковий співробітник Інституту гуманітарних наук (IWM, Відень). Один із засновників і член Європейської ради з міжнародних відносин. Викладав в Центрально-Європейському університеті в Будапешті та в Інституті Ремарка (Нью-Йоркський університет). З 2004 був виконавчим директором Міжнародної комісії з Балкан, яку очолював Джуліано Амато. У 2005-2011 — головний редактор журналу Foreign Policy България. Член редакційної ради журналів Europe's World і Transit — Europäische Revue. Широко публікується в болгарській та світовій пресі. У співавторстві з американським правознавцем Стівеном Голмсом видав книгу про російську політику The Light that Failed: A Reckoning, за яку обидва автори були відзначені Премією Лайонела Ґелбера за 2020 рік[3].

Книги

[ред. | ред. код]
  • Shifting Obsessions: Three Essays on the Politics of Anticorruption (2004)
  • Nationalism after communism: lessons learned (2004, співредактор)
  • The Anti-American Century (2007, співредактор)
  • What does Russia think? (2009, співредактор)
  • The spectre of a multipolar Europe (2010, у співавторстві)

Визнання

[ред. | ред. код]

У 2008 — єдиний представник Болгарії — зайняв 85-е місце в списку ста провідних публічних інтелектуалів світу, розробленому британським журналом Prospect і американським журналом Foreign Policy.

Примітки

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]