Альошин Юрій Федорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Юрій Федорович Альошин
1-й голова комітету спілки ветеранів війни Жовтневого району Маріуполя
1988 — 1998
Попередникпосада заснована
НаступникАлла Григорівна Литвинова

Народився15 січня 1920(1920-01-15)
Лисичанськ, Бахмутський повіт, Донецька губернія, Українська СРР
Помер20 листопада 1998(1998-11-20) (78 років)
Новобіла, Новопсковський район, Луганська область, Україна
Відомий якголова
ГромадянствоСРСР СРСР
Україна Україна
Професіяпрокурор
голова колгоспу
Звання майор
НагородиГерой Соціалістичної Праці Орден Леніна Орден «Знак Пошани»

Юрій Федорович Альошин (15 січня 1920, Лисичанськ, Донецька губернія, УСРР — 20 листопада 1998, Новобіла, Луганська область, Україна) — Герой Соціалістичної Праці, засновник і перший голова комітету спілки ветеранів війни Жовтневого району Маріуполя.

Біографія

[ред. | ред. код]

Юрій Федорович Альошин народився 15 січня 1920 року в м. Лисичанських школах, де працювала вчителькою його мама. А 10 клас закінчив у Кремінному, куди вона була направлена у 1939 році. В цьому ж році вступив до Рубіжанського хіміко — технологічного інституту на технологічний факультет.

На початку 1940 року молодому студенту прийшла повістка з'явитися у райвійськомат для відправлення у військову частину. Рядовим солдатом артилеристського полку був Юрій лише 8 днів, а потім в числі ще 100 чоловік направили на навчання в 1 — ше Київське артилерійське училище дивізіонної артилерії кінної тяги.

Невдовзі Юрій Федорович став командиром відділення, а згодом — помічником командира взводу: відповідав не тільки за себе, а й за учбовий взвод в кількості 30 чоловік.

У травні 1941 року весь курс направили у м. Горький в училище зенітної артилерії. Та навчатися тактиці стрільби Юрію довелося недовго. Почалася Велика Вітчизняна війна. У вересні 1941 року його було направлено в діючу армію Волковського, а потім Ленінградського фронту. Спочатку був командиром батареї. За відмінне виконання військових обов'язків Юрія Федоровича призначають начальником штабу дивізиону.

У боях за м. Ленінград неодноразово відмічався дивізіон, яким керував Юрій Федорович Альошин. За відмінні бойові дії за Ленінград Юрій Федорович нагороджений орденами та медалями. В серпні 1943 року нагороджений медаллю «За оборону Ленінграду», у січні 1944 — орденом «Отечественной войны 1ст.», в липні 1945 — медаллю «За отвагу», у травні 1945 — медаллю «За победу над Германией».

У травні 1945 року Юрій Федорович був направлений на навчання в Ленінград у вище офіцерське артилерійське училище, прискорений курс якого закінчив у вересні цього ж року. Відразу ж Альошина направили до Білоруського військового округу командиром дивізіону, де і служив до квітня 1948 року. У 1948 році майор Альошин Юрій Федорович демобілізувався. Закінчилася військова служба, військове життя на колесах. З травня 1948 року почалася трудова діяльність. Почав працювати керівником автотранспортного цеху Лисичанського хімічного комбінату. Заочно закінчив Харківський юридичний інститут і в грудні 1952 року за рішенням ЦК КПУ був направлений на роботу прокурором в Новосвітлівський район. На цій посаді працював до 1955 року. А потім в числі тридцяти тисячників був направлений головою колгоспу імені Леніна Новопсковського району, куди приїхав 30 липня 1955 року.

Колгосп був не най відсталим у районі, та вільних коштів не мав. Люди працюють непогано і з колгоспу не йдуть. І з цього часу починається трудова діяльність Юрія Федоровича в колгоспі імені Леніна.

Працювати доводилося з 4 години ранку і до півночі. Роботі віддався Юрій Федорович весь без остатку. Родину бачив рідко. Крім полів, ферм і колгоспників з їх турботами нічого не знав і працював без вихідних, без свят і без чергових відпусток. І так продовжувалося 10 років.

Доволі швидко входив голова в курс колгоспних справ і вже восени 1955 року міг легко розмовляти на рівних з бригадирами, завідуючими ферм, механізаторами. Спеціалістів сільського господарства в колгоспі тоді не було, крім агронома — практика Івана Никифоровича Рибалки.

У колгоспі було приблизно 300 коней і більш як 200 робочих волів, 3900 га розпашних земель, 675 корів, більше 3000 свиней, більше 2000 овець і багато різної птиці, а також 3 польових, 4 тракторних, 21 тваринницьких ферми.

1956—1957 роки були роками закріплення економіки колгоспу на базі підвищення вражою в полі і продуктивності тварин. Багато дрібних ферм, польових і тракторних бригад було об'єднано у великі. У тваринництві все робилося вручну і переважно жінками. У рослинництві деякі важкі процеси можна було перекласти на плечі машин, які почали з'являтися, та купити було нізащо.

Колгоспники дивилися на Юрія Федоровича як на посланця партії, який може і повинен вирішити питання економіки колгоспу. І доводилося розраховувати лише на свої сили, доводилося ризикувати.

1958 рік увійшов в історію колгоспу імені Леніна, як стартовий рік подальшого економічного, соціального та культурно — побутового росту колгоспу. У березні цього ж року Альошин Ю. Ф. отримав орден «Знак почета». У 1962 році на території села Новобіла залишився лише один колгосп з шести існуючих — це колгосп імені Леніна, головою якого і був Юрій Федорович. За цей час у колгоспі було вже 13600 га всієї землі, в тому числі приблизно 9000 пахотної, 1500 колгоспників, з яких 100 працездатних.

1966 рік, і особисто для Юрія Федоровича залишився в пам'яті на все життя. Указом президії Верховної Ради СРСР за успіхи, досягненні у збільшенні виробництва і заготівлі зернових, кормових культур, заочному збільшенні виробництва і заготівлі зернових, кормових культур, заочному збільшенні росту продуктивності тваринництва, а також підвищенні економіки колгоспу, йому було присвоєне високе звання Героя Соціалістичної Праці і вручена медаль Золота Зірка «Серп і Молот».

Багато довелося виїздити Юрію Федоровичу у відділ культури, в обласне музичне училище, придбати інструменти для колгоспної музичної школи, яка почала працювати у 1975 році.

Протягом всіх років роботи на посаді голови колгоспу Альошин Ю. Ф. обирався членом виконкому Новобілянської сільської Ради народних депутатів. Починаючи з 1963 року протягом 17 років Юрій Федорович був депутатом Ворошиловградської обласної Ради народних депутатів. З 1965 до 1969 року обирався членом обласної Ради  професійних Союзів. Довгі роки був членом районного комітету партії і членом бюро, депутатом районної Ради народних депутатів і членом виконкому. Постійно виконував доручення як член обласної Ради світу.

У 1967 році Альошин Ю. Ф. був учасником ВДНХ СРСР і нагороджений серебряною медаллю за високі показники колгоспу. Йому також пощастило бути делегатом XXIII з'зду Компартії України і делегатом 111 всесоюзного з'зду колгоспників, який проводився в листопаді 1969 році в Москві в Кримлівському палаці з'здів.

Неспокійна робота на посаді голови колгоспу протягом більше 10 років без чергових відпусток і без відпочинку дали про себе знати, та й справи колгоспні дозволили один раз на рік використовувати законне право на відпочинок. Перші часи Юрія Федоровича з сім'єю виїздив на море, та частіше з дружиною лікувався в санаторіях. Але найбільше він любив мандрувати містами Радянського Союзу та за його межами. Побував Юрій Федорович у Болгарії, Чехословаччині, Польщі, Румунії, Угорщині, Італії, Індії, Австрії, Шрі Ланці, Кубі. Радянський Союз об'їздив від Петропавловська на півночі — до Батумі на півдні, від Бреста на заході — до Владивостоку на сході.

Наприкінці 1978 року Юрій Федорович відчув що здоров'я його вже не те, що було 20 років тому, коли тільки приїхав у село Новобіла. У 1979 році повноцінно працювати головою такого великого колгоспу, як був колгосп ім. Леніна, він вже не міг, тому він пішов на пенсію. Але нелегко було звикатися з тим, що не треба рано вставати на роботу, ніхто не йде зі своїми проблемами.

Альошин Ю.Ф. залишився членом колгоспу і депутатом Новобілянської сільської Ради, та цього навантаження для нього було недостатньо. Він звернувся до правління колгоспу і районний комітет партії з проханням надати роботу, яка б відповідала стану здоров'я і така робота йому була надана.  Юрій Федорович став працювати юристконсультантом. За довголітню і бездоганну працю Альошина Ю. Ф. було відзначено високою урядовою нагородою, медаллю «За доблестний труд». Це була вже 15 урядова нагорода.

Помер Юрій Федорович 1998 р. і похований на центральному кладовищі с Новобіла.

Нагороди

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Рябченко Н. Н., Джувага В. П. Твоя, Мариуполь, слава!. — Мариуполь, 2004. — 42 с. (рос.)
  • Папки — досьє Новобілянської сільської бібліотеки — філії