Баленок Сергій Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сергій Володимирович Баленок
біл. Сяргей Уладзіміравіч Балянок
Народження31 травня 1954(1954-05-31) (70 років)
с. Боярка, Києво-Святошинський район, Київська область, Українська РСР, СРСР
Жанркнижкова ілюстрація
НавчанняУкраїнська академія друкарства
Діяльністьхудожник-гравер, художник
Відомі учніHair Peace Salon
Сайтbalenok.com

Сергій Володимирович Баленок (біл. Сяргей Уладзіміравіч Балянок; нар. 31 травня 1954, с. Боярка, Київська область) — білоруський графік, художник та ілюстратор.

Біографія

[ред. | ред. код]

У 1976—1980 роках навчався в Українському поліграфічному інституті імені Івана Федорова у Юрія Чаришнікова. Після закінчення навчання переїхав до Мінська.[1] Служив в армії.[2] У 1987 році закінчив Творчі академічні майстерні Академії мистецтв СРСР.[3][4]

З 1980 по 1995 роки працював художнім редактором у мінських видавництвах, ілюстрував книги, оформляв збірки фантастики.[5] З 1986 по 1992 роки — головний художній редактор видавництва «Ерідан» (Мінськ). 1993 — головний художній редактор видавництва «Білорусь» (Мінськ). З 1993 по 1995 роки директор приватного видавництва «Balenok & Co». З 1995 року — вільний художник. З 2011 року обіймає посаду старшого наукового співробітника виставкового відділу Національного центру сучасних мистецтв Республіки Білорусь.[6][7][8][9]

Член Спілки художників БРСР та Білоруського союзу художників (1988-2004). Учасник виставок з 1976 року: персональні у 1987, 2004, 2006, 2010, 2011, 2012,[10] 2014, 2015, 2017, 2018, 2019 роках (Мінськ);[11] в 1992 році — Гданськ (Польща); в 1995 році — Ейндховен (Нідерланди); в 1998 році — Копенгаген (Данія); у 2017 році — Рівне-на-Корошкем (Словенія).[8][12]

Творчість

[ред. | ред. код]

Працює в книжковій та станковій графіці (переважно в техніці офорту), станкового живопису. Його твори прикрашали книги Айзека Азімова, Рея Бредбері, Роберта Шеклі, Курта Воннеґута.[13][14] За винятком прикраси видань Жюля Верна, не працює на замовлення.[5][15]

На думку художника, мистецтво не повинно банально репродукувати навколишній світ, його завдання — творити нові світи.[16] У нього виходить зображати емоції, настрої, відчуття, почуття будь-якої нормальної людини.[17]

Твори знаходяться в Національному художньому музеї Республіки Білорусь, Музеї сучасного образотворчого мистецтва, музеї графіки міста Вінтертур (Швейцарія), художніх музеях міст: Полоцьк, Нью-Брансуєк (США), Ріміні (Італія), Краків (Польща), Дйор (Угорщина), Ейндховена (Нідерланди), Мюнхена (Німеччина),[5] а також у приватних білоруських (Олександр Іванов) та закордонних колекціях.[18][19][20]

Критика

[ред. | ред. код]

Твори художника «захоплюють як високою естетичністю, так і легкою іронією звичайних, але побачених у незвичайному ракурсі образів», — запрошувала зайти на виставку художника у 2017 році газета «Новы Час».[21]

«Роботи Баленка відмінні філософічності, і, попри „чорно-білий“ стиль, наповнені яскравим світлом переживань, глибоких роздумів автора», — повідомляло Радіо «Рація» від вражень від виставки художника у Художній галереї Полоцька у 2016 році.[22]

Аліса Михайлова в репортажі телеканалу «Білорусь 1» з чергової виставки Баленка наголосила, що у роботах художника органічно присутні риси абстракції, сюрреалізму та реалізму.[23] Арткритикиня Лариса Фінкельштейн у 2014 році визначила мальовничі твори художника як «дуже несподівані та ліричні, в яких присутній вільний рух кольору».[24] Білоруська мистецтвознавиця Наталя Шарангович на відкритті персональної виставки, присвяченої 60-річчю гравюриста, похвалила його словами: «Це справді чудовий художник. Я багато років знайома з його творчістю, і він для мене завжди непередбачуваний».[25]

«Автор має рідкісну для сучасного творця якість — вміння дивувати», — оцінювала творчість Каміла Янушкевич на сторінках журналу «Мастацтва» за підсумками виставки художника у 2014 році.[26]

Андрій Адамович спостерігав у роботах нотки апокаліпсису. Мистецтвознавиця Олеся Романюк назвала твори Сергія Баленка «найпохмурішими з-поміж усіх бачених, бо вони показують якийсь згубний паралельний світ, в існування якого вірити не хочеться, навіть якщо він плід фантазій автора».[27]

Особисте життя

[ред. | ред. код]

Одружений, має двох дітей.[28]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Выстава графікі Сяргея Балянка "Цяжкае сола на саксе" (біл.). Галерея «Ў». 30 січня 2012. Архів оригіналу за 22 березня 2019. Процитовано 22 березня 2019.
  2. Белорусы и «лица кавказской национальности». БелГазета (рос.). TUT.BY. 19 травня 2001. Архів оригіналу за 25 березня 2019. Процитовано 25 березня 2019.
  3. Будет время, заходи! (рос.). Национальный центр современных искусств Республики Беларусь. Архів оригіналу за 23 березня 2019. Процитовано 23 березня 2019.
  4. alexandrbabushkin (2 червня 2014). Сергей Баленок (Беларусь) (рос.). finbahn.com. Архів оригіналу за 23 березня 2019. Процитовано 23 березня 2019.
  5. а б в Романова, Саша (20 лютого 2006). Сергей Баленок: И завтра тоже… (рос.). mixtura.org. Архів оригіналу за 29 листопада 2007. Процитовано 22 березня 2019.
  6. Завадская, Ирина; Мозолевский, Юрий; Мозолевский, Юрий (1 червня 2018). «Да, мы знакомы!»: в минской Artel Gallery открылась выставка Сергея Баленка (рос.). Советская Белоруссия. Архів оригіналу за 23 березня 2019. Процитовано 23 березня 2019.
  7. Сін, Ільля; Іваноў, Юрый. Паблік, стрыт, лофт… // Культура : газета. — 2012. — № 51—52 (1073—1074). — (12). Архівовано з джерела 13 лютого 2020. Процитовано 2020-02-13.
  8. а б Павлюченко, Ольга (11 березня 2016). Размова з таварышам патэцыяльным пакупніком пра мастацтва (біл.). norina.by. Архів оригіналу за 23 березня 2019. Процитовано 23 березня 2019.
  9. Ропат, Вольга; Саўчанка, Аліна. Выпрабаванне мастацтва // Культура : газета. — 2016. — № 22 (1252). — (5). Архівовано з джерела 13 лютого 2020. Процитовано 2020-02-13.
  10. Столяренко, Александр (23 січня 2012). Выставку графики «Случайное танго» можно увидеть до 9 февраля (рос.). TUT.BY. Архів оригіналу за 25 березня 2019. Процитовано 25 березня 2019.
  11. Персональная выставка Сергея Баленка «Кусок жёлтого настроения» [Sergei Balenok's personal exhibition “A piece of a yellow mood”] (рос.). Национальный центр современных искусств Республики Беларусь. Архів оригіналу за 26 квітня 2019. Процитовано 26 квітня 2019.
  12. Балянок С. В. Беларускі плакат (біл.). Беларускі саюз дызайнераў. Архів оригіналу за 22 березня 2019. Процитовано 22 березня 2019.
  13. Mikhailova, Alisa (9 червня 2015). Modern Art Museum to host meeting with Sergei Balenok today (англ.). Белтелерадиокомпания. Архів оригіналу за 23 березня 2019. Процитовано 23 березня 2019.
  14. Наркевіч, Іна; Ждановіч, Сяргей. Пераканаўчасць няправільнай графікі // Культура : газета. — 2018. — № 25 (1360). — (6). Архівовано з джерела 13 лютого 2020. Процитовано 2020-02-13.
  15. Шкиленок, Марина (18 січня 2012). В Галерее TUT.BY открывается выставка «Случайное танго» (рос.). TUT.BY. Архів оригіналу за 25 березня 2019. Процитовано 25 березня 2019.
  16. Долгих, Евгений (9 вересня 2011). Неправильные рисунки и неправильная музыка (рос.). TUT.BY. Архів оригіналу за 23 березня 2019. Процитовано 23 березня 2019.
  17. Наркевіч, Іна (5 червня 2017). Сяргей Балянок: У мяне атрымліваецца адлюстроўваць эмоцыі, настроі, адчуванні, пачуцці любога нармальнага чалавека (біл.). Культура. Архів оригіналу за 23 березня 2019. Процитовано 23 березня 2019.
  18. Губская, Ольга; Шумилин, Максим; Шумилин, Максим (7 березня 2014). Художник Сергей Баленок: «Иногда тень бывает и получше человека». Журнал «Большой». Архів оригіналу за 23 березня 2019. Процитовано 23 березня 2019.
  19. Кляшчук, Вольга (16 серпня 2011). Мастак Сяргей Балянок прадстаўляе ў Мінску сваю «Няправільную графіку» (рос.). БелаПАН. Архів оригіналу за 23 березня 2019. Процитовано 23 березня 2019.
  20. Хадыка, Аляксей (25 травня 2015). Сяргей Балянок і сусветны мастацкі працэс. Анонс выставы (біл.). Новы Час. Архів оригіналу за 23 березня 2019. Процитовано 23 березня 2019.
  21. Хадыка, Аляксей (9 червня 2017). Ад Рэмбранта да класічнага польскага плакату. Эксклюзівы і скандалы – выставы на выходных (біл.). Новы Час. Архів оригіналу за 23 березня 2019. Процитовано 23 березня 2019.
  22. Козік, Таццяна (22 січня 2016). Сяргей Балянок запрашае зайсці на яго выставу (біл.). Радіо «Рація». Архів оригіналу за 23 березня 2019. Процитовано 23 березня 2019.
  23. В музее современного искусства пройдёт встреча с Сергеем Баленком (рос.). Белтелерадиокомпания. 9 червня 2015. Архів оригіналу за 23 березня 2019. Процитовано 23 березня 2019.
  24. Гаравы, Марат (27 серпня 2014). Універсальныя жыццёвыя праблемы ў графіцы Сяргея Балянка (біл.). Новы Час. Архів оригіналу за 23 березня 2019. Процитовано 23 березня 2019.
  25. Кацяловіч, Ірэна (29 серпня 2014). Чалавек у шыракаполым капелюшы (біл.). Звязда. Архів оригіналу за 23 березня 2019. Процитовано 23 березня 2019.
  26. Янушкевіч, Каміла. Блюз жалезнага даху // Мастацтва : журнал. — 2014. — № 9 (378). — (9). Архівовано з джерела 13 лютого 2020. Процитовано 2020-02-13.
  27. Карціна дня: апакаліпсіс ад Сяргея Балянка (біл.). Будзьма беларусамі!|. 1 квітня 2012. Архів оригіналу за 23 березня 2019. Процитовано 23 березня 2019.
  28. Биография (рос.). balenok.com. Архів оригіналу за 23 березня 2019. Процитовано 23 березня 2019.

Посилання

[ред. | ред. код]