Букаєв Іван Прокопович
| Іван Прокопович Букаєв | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| рос. Иван Прокофьевич Букаев | |||||
| Народження | 31 травня 1901 с. Станично-Луганське | ||||
| Смерть | 11 серпня 1971 (70 років) Станично-Луганське, Ворошиловградська область, Українська РСР, СРСР | ||||
| Поховання | Луганська область | ||||
| Країна |  Російська імперія СРСР | ||||
| Приналежність | .svg){kind=small} Радянська армія | ||||
| Вид збройних сил | сухопутні війська | ||||
| Рід військ | піхота | ||||
| Роки служби | 1922—1924 1941—1945 | ||||
| Звання | Гвардії старшина | ||||
| Війни / битви | Німецько-радянська війна | ||||
| Нагороди |
| ||||
Іван Прокопович Букаєв (нар. 31 травня 1901 — пом. 11 серпня 1971) — Герой Радянського Союзу (1943), під час німецько-радянської війни стрілець 78-го гвардійського стрілецького полку 25-ї гвардійської стрілецької дивізії (6-та армія, Південно-Західний фронт).
Народився 31 травня 1901 року в селі Станично-Луганське (нині селище міського типу Станиця Луганська Луганської області України), в сім'ї робітника. Росіянин. Освіта початкова. Працював шахтарем, потім робітником на Паровозобудівному заводі Гартмана.
У 1922-24 роках служив у Червоній Армії.
У жовтні 1941 року вдруге призваний в Червону Армію. З квітня 1942 року на фронтах німецько-радянської війни.
Стрілець 78-го гвардійського стрілецького полку (25-та гвардійська стрілецька дивізія, 6-та армія, Південно-Західний фронт) гвардії червоноармієць Іван Букаєв у складі взводу під командуванням гвардії лейтенанта Широніна П.М. з 2 по 6 березня 1943 року брав участь у відбитті атак танків, бронемашин і піхоти противника біля залізничного переїзду на південній околиці села Таранівка (нині Зміївський район Харківської області України). Взвод гвардійців-широнінців утримав позиції, знищивши 11 ворожих бойових машин і до ста гітлерівців. Гвардії червоноармієць Букаєв І.П. в цьому бою був важко поранений.
18 травня 1943 року гвардії червоноармійцеві Івану Букаєву присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 1670)[1].
Вийшовши з госпіталю продовжував воювати на Білоруському, 1-му і 2-му Білоруських фронтах. Брав участь в Мозирській, Брестсько-Люблінській, Вісло-Одерській, Східно-Померанській і Берлінській операціях. Брав участь у визволенні Мозиря, Любліна, Лодзя, Каліша, Ландсберга, Штаргарда, Потсдама. Брав участь у Параді Перемоги на Красній площі в Москві в складі зведеного ескадрону 7-го кавалерійського корпусу. Після закінчення війни в званні старшини Букаєв був демобілізований.
Після війни старшина Букаєв І.П. демобілізований. Жив і працював у рідному селищі Станично-Луганське. Помер 11 серпня 1971.
Ім'я Героя носить одна з вулиць селища міського типу Станиця Луганська. У селах Таранівка і Соколове встановлені пам'ятники Героям Широнінцям.
- ↑ Указ Президиума Верховного Совета СССР «О присвоении звания Героя Советского Союза начальствующему составу Красной Армии» от 18 мая 1943 года [Архівовано 25 листопада 2021 у Wayback Machine.] // Ведомости Верховного Совета Союза Советских Социалистических Республик : газета. — 1943. — 25 мая (№ 19 (225)). — С. 1
- Герои Советского Союза. Краткий биографический словарь. Том 1. М.: Воєнвидав, 1987 – сторінка 214
| |||||||
- Народились 31 травня
- Народились 1901
- Померли 11 серпня
- Померли 1971
- Померли в Станично-Луганському районі
- Поховані в Луганській області
- Герої Радянського Союзу
- Кавалери ордена Леніна
- Кавалери ордена Червоної Зірки
- Нагороджені медаллю «За відвагу»
- Уродженці Станиці Луганської
- Герої Радянського Союзу — уродженці України
- Широнінці