Васько Олександр Федорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Васько.
Олександр Федорович Васько
Народження29 серпня 1920(1920-08-29)
с. Васьки Полтавського району Полтавської області
Смерть23 серпня 2004(2004-08-23) (83 роки)
м.Полтава
ПохованняПолтава
КраїнаСРСР СРСР→Україна Україна
ПриналежністьПрапор Радянської армії Радянська армія
Вид збройних силПрапор ВПС СРСР ВПС СРСР
Рід військ Винищувальна авіація
Роки служби1940—1960
Звання Полковник авіації
Війни / битвиНімецько-радянська війна
Корейська війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора
Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден Вітчизняної війни II ступеня Орден Червоної Зірки
CMNS: Васько Олександр Федорович у Вікісховищі

Олекса́ндр Фе́дорович Васько́ (нар. 29 серпня 1920 — пом. 23 серпня 2004) — військовий льотчик, Герой Радянського Союзу, в роки німецько-радянської війни льотчик-винищувач 176-го гвардійського винищувального авіаційного полку 324-ї винищувальної авіаційної дивізії 16-ї повітряної армії 1-го Білоруського фронту.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 29 серпня 1920 року в селі Васьки Полтавського району Полтавської області в селянській родині. Українець.

Вчився в Пушкарівській неповній середній, потім — в Полтавській середній школі № 8. Після закінчення в 1936 році 7 класів — в школі ФЗО[1]. З 1939 року, після закінчення школи ФЗО працював газорізальником на Полтавському паровозоремонтному заводі, одночасно відвідував обласний аероклуб[2].

З 1940 року в лавах Червоної армії. У 1941 році закінчив Чугуївську військову авіаційну школу льотчиків.

З початком німецько-радянської війни сержант Васько в діючій армії. Воював на Південно-Західному, Брянському, Калінінському, Західному, Воронезькому, 1-му Українському і 1-му Білоруському фронтах. Був поранений[2].

У складі 171-го винищувального авіаційного полку, літав на МіГ-3. У жовтні 1941 року брав участь в обороні Тули. Влітку 1942 року воював під Ленінградом. З жовтня 1942 року бився вже в складі 19-го авіаційного полку, літав на Ла-5. У вересні 1944 року частина перейменована в 176-й гвардейский винищувальний авіаполк, була переозброєна новітніми винищувачами Ла-7. На цій машині гвардії лейтенант Олександр Васько бився на 1-му Українському фронті, над територією Польщі. Свої останні перемоги в Другій світовій війні Олександр Васько здобув у 1945 році: 17 січня в 24-х повітряних боях авіаторами 16-ї Повітряної армії було збито 18 ворожих літаків. Особливо відзначилися льотчики 176-го гвардійського ВАП двічі Герой Радянського Союзу майор Іван Кожедуб і лейтенант Олександр Васько. 18 квітня льотчики 16-ї Повітряної армії провели 162 повітряних бої і знищили 151 ворожий літак. Це був один з найважчих бойових днів, протягом якого лейтенант Васько здобув дві повітряні перемоги[3].

До кінця війни гвардії капітан О. Ф. Васько здійснив 303 успішних бойових вильоти, провів 49 повітряних боїв, особисто збив 15 літаків противника і два в складі групи[4].

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 15 травня 1946 року за зразкове виконання завдань командування в боях з гітлерівськими загарбниками і проявлені при цьому мужність і відвагу льотчику 176-го гвардійського Проськурівського Червонопрапорного орденів Олександра Невського і Кутузова винищувального авіаційного полку гвардії лейтенанту Ваську Олександру Федоровичу було присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі Золота Зірка.

Після війни О. Ф. Васько продовжував службу в ЗС СРСР. У 1946–1950 роках був учасником повітряних парадів над Красною площею в Москві. У 1950 році йому присвоєна кваліфікація військовий льотчик 1-го класу[2].

Радянський МіГ-15 веде бій з американськими F-86 в небі над Кореєю

Є учасником Корейської війни 1950–1953 років. Воював у рідному 176-му гвардійському ВАП 324-ї «кожедубівської» дивізії в званні капітана, на посаді командира ескадрильї. З квітня по вересень 1951 року здійснив близько 100 бойових вильотів, у повітряних боях особисто збив два F-86 і один F-80[3].

9 квітня 1951 року шість МіГ-15 з 2-ї ескадрильї 176-го гвардійського ВАП під командуванням гвардії капітана Героя Радянського Союзу О. Ф. Васька атакувала два літаки-розвідники RB-45 під прикриттям десяти F-86. Противник вже виконав своє завдання і повертав на свою територію. Переслідуючи, група МіГів наздогнала їх, Ваську вдалося вийти в атаку на «Торнадо» і вразити його кількома снарядами, але добити його не дали «Сейбри». Ланка Васька вступила у бій з шістьма F-86, Ваську вдалося на зустрічних курсах розстріляти один з «Сейбрів», і той вибухнув в повітрі. В бою радянські винищувачі також втратили один літак.

Вранці 10 квітня чотири МіГ-15 під командуванням гвардії капітана О. Ф. Васька в районі Ансю виявили ланку штурмовиків F-80 зі складу 51-ї винищувально-бомбардувальної авіагрупи. Васько зі своїм веденим гвардії старшим лейтенантом Гоголєвим атакували і збили задню пару «Шутінг старів».

Останній «свій» літак збив 25 вересня 1951 року в районі Ансю, коли 10 МіГ-15 атакували 10 «Сейбр», що переслідували китайські МіГи. Пара Васько атакувала трійку «Сейбр» і він збив ще один F-86.

Герой Радянського Союзу Васько О. Ф. (ліворуч) на церемонії передачі естафети олімпійського вогню Олімпіади-80

Всього за сумою двох воєн на рахунку Олександра Федоровича Васька 487 успішних бойових вильотів, 109 проведених повітряних боїв і 20 збитих літаків противника[3].

Повернувшись в СРСР, він продовжував служити у ВПС. У 1956 році закінчив Червонопрапорну військово-повітряну академію, служив на командних посадах. Звільнився в запас в званні полковника у 1960 році[2].

Після звільнення зі збройних сил жив у Полтаві. Працював заступником начальника воєнізованої частини з попередження і ліквідації відкритих нафтових і газових фонтанів Укрнафти. Займався також військово-патріотичною роботою. В 1980 під час факельної естафети Олімпіади-80 брав участь в церемонії зустрічі олімпійського вогню[5].

Помер 23 серпня 2004 року. Похований на Центральному кладовищі в Полтаві[3].

Список повітряних перемог

[ред. | ред. код]
Дата повітряного бою Кількість і тип
збитих ворожих літаків
(особисто/в групі) 		Район повітряного бою
29.01.1943 1/3 Ю-88 район Старого Осколу
27.02.1943 1/2 Ме-110 Лозова
27.02.1943 1/2 Ю-88 станція Лозова
20.07.1944 1 ФВ-190 на північний схід від Холму
03.08.1944 1 ФВ-190 на південний схід від Банковець-Закопане
16.01.1945 1 Ме-109 на північний схід від Томашіва
08.03.1945 1 Ме-109 на північний схід від Пеліца
22.03.1945 1 ФВ-190 на північ від Мюнхеберга
23.03.1945 1 ФВ-190 західніше Зелова
27.03.1945 1 ФВ-190 на схід від Бад-Фраєнвальде
16.04.1945 1 ФВ-190 Зелов
18.04.1945 1 ФВ-190 на північ від Мюнхебергу
18.04.1945 1 Ме-109 на північ від Мюнхебергу
23.04.1945 1 ФВ-190 Зоммерфельд
29.04.1945 1 ФВ-190 на південь від Вельтену

Нагороди

[ред. | ред. код]
Меморіальна дошка на честь Олександра Федоровича Васько (Полтава, Першотравневий проспект, 13А)

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ нині СПТУ № 3 Полтавського обласного управління профтехосвіти
  2. ↑ а б в г Біографія Олександра Федоровича Васька [Архівовано 29 вересня 2013 у Wayback Machine.] на сайті Полтава історична [Архівовано 3 серпня 2013 у Wayback Machine.]
  3. ↑ а б в г Біографія Олександра Федоровича Васька [Архівовано 10 травня 2012 у Wayback Machine.] на сайті Красные соколы [Архівовано 29 квітня 2014 у Wayback Machine.] (рос.)
  4. ↑ Биков М. Ю. Аси Великої Вітчизняної. Найрезультативніші льотчики 1941-1945 рр. // рос. Быков М. Ю. Асы Великой Отечественной. Самые результативные летчики 1941–1945 гг. [Архівовано 20 лютого 2013 у Wayback Machine.] — М:. Яуза, 2007. (рос.)
  5. ↑ Як Полтавщина зустрічала вогонь Олімпіади-80: містика і арбітри. Володимир Сулименко. «Полтавщина». 11.07.2010. Архів оригіналу за 11 грудня 2014. Процитовано 16 квітня 2012.

Література

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.chped.com/w/index.php?title=Васько_Олександр_Федорович&oldid=36025635