Вікторіано Санчес Армініо

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вікторіано Санчес Армініо
Ім'я при народженніісп. Victoriano Sánchez Arminio
Народився26 червня 1942(1942-06-26)
Сантандер, Іспанія
Помер21 травня 2023(2023-05-21)[1][2] (80 років)
Сантандер, Іспанія[1]
Країна Іспанія
Діяльністьфутбольний суддя
Знання мовіспанська
Роки активностіз 1976
ПосадаАрбітр ФІФА

Вікторіано Санчес Армініо (ісп. Victoriano Sánchez Arminio, 26 червня 1942, Сантандер, Кантабрія — 21 травня 2023, там само) — іспанський футбольний арбітр. З 1993 по 2018 рік[3] був президентом технічного комітету суддів Королівської іспанської футбольної федерації.

Біографія

[ред. | ред. код]

Як арбітр

[ред. | ред. код]

В Іспанії

[ред. | ред. код]

Санчес Армініо як головний арбітр дебютував у вищому дивізіоні Іспанії, в сезоні 1976/77.[4] Дебютним матчем була гра між «Малагою», і «Саламанкою» 11 вересня 1976 року[5], після чого працював у Прімері протягом тринадцять сезонів поспіль, відсудивши в цілому 149 матчів до свого уходу на пенсію через вік в 1989 році.

Протягом своєї кар'єри він був призначений арбітром трьох фіналів Кубка Іспанії у 1982, 1986 та 1989 роках, останній з яких став його прощальним матчем[6]

Міжнародний

[ред. | ред. код]

У 1978 році став міжнародним арбітром, а в 1981 році отримав статус арбітра ФІФА[7]. Наступного року працював як боковий арбітр на чемпіонаті світу в Іспанії 1982 року у суддівській бригаді свого співвітчизника Аугусто Ламо Кастільйо.

У 1984 році Вікторіано працював головним арбітром на Олімпіаді в Лос-Анджелесі, а через рік — на молодіжному чемпіонаті світу в СРСР.[8][9]

У 1986 році вже як головний арбтр поїхав на чемпіонат світу в Мексиці[10] де відсудив матч першого раунду між Аргентиною та Південною Кореєю.

У 1989 році судив другий матч фіналу Кубка УЄФА між «Наполі» та «Штутгартом»[11].

Як функціонер

[ред. | ред. код]

Як тільки Вікторіано вийшов у відставку, президент Іспанської футбольної федерації Анхель Марія Вільяр зробив його членом Комітету з призначення арбітрів.[12] 15 березня 1993 року Вільяр сам призначив його президентом вищого арбітражного органу в іспанському футболі, Технічного комітету арбітрів (Comité Técnico de Árbitros, тоді — Національного комітету суддів)[13]. 18 травня 2018 року заявив про свою відставку після 25 років перебування на посаді.[3]

Він також був інструктором ФІФА для арбітрів.

Нагороди

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в https://www.esquelasdecantabria.com/index.php/esquelas/1-esquelas/63826-don-victoriano-sanchez-arminio
  2. а б Muere Sánchez Arminio, exárbitro de fútbol y expresidente del CTARTVE, 2023.
  3. а б Lambea, Alberto (18 de mayo de 2018). Adiós a Sánchez Arminio, el capo eterno de los árbitros. Madrid. El Mundo. Архів оригіналу за 26 жовтня 2020. Процитовано 18 de mayo de 2018.
  4. Pardos, F. (26 de marzo de 1978). Sánchez Arminio, árbitro "gafe" (PDF). El Mundo Deportivo: 3.
  5. Sánchez Arminio, centenario arbitral en Primera (PDF). El Mundo Deportivo: 10. 8 de febrero de 1985.
  6. Victoriano, el que dirigió más partidos (PDF). El Mundo Deportivo: 16. 5 de julio de 1989.
  7. Calvo, Juan Antonio (24 de julio de 1982). Rejuvecimiento arbitral en Primera (PDF). El Mundo Deportivo: 10.
  8. Sánchez Arminio arbitrará en Los Angeles (PDF). El Mundo Deportivo: 13. 31 de mayo de 1984.
  9. Debuta Sánchez Arminio (PDF). El Mundo Deportivo: 12. 2 de junio de 1986.
  10. Sánchez Arminio arbitrará en el Mundial de México. El País. 22 de enero de 1986.
  11. Stuttgart y Nápoles: a por su primer título europeo (PDF). El Mundo Deportivo: 18. 17 de mayo de 1989.
  12. Los clubes siguen siendo contrarios al sistema de designación arbitral (PDF). El Mundo Deportivo: 15. 7 de octubre de 1989.
  13. Merino, Juan Manuel (16 de marzo de 1993). Sánchez Arminio, nuevo presidente del CNA (PDF). El Mundo Deportivo: 51.

Посилання

[ред. | ред. код]