Героїв Праці

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Героїв Праці
Салтівська лінія
Загальні дані
Типколонна трипрогінна мілкого закладення
Платформи
Кількість1
Типострівна
Формапряма
Будівництво
Дата відкриття24 жовтня 1986
Архітектор(и)В. А. Співачук, П. Г. Чечельницький, А. З. Денисенко, Е. І. Дорогожилова
Інженер(и)-конструктор(и)П. Д. Пашков, Л. П. Гришина
Транспорт
Виходи довул. Академіка Павлова, вул. Героїв Праці
Наземний транспортА: 17е, 28, 41е, 48, 54е, 55е, 108е, 152е, 208е, 212е, 215е, 240е, 247е, 263е, 266е, 268е, 271е, 275е
Т: 16, 16а, 26, 27
Тб: 47, 48
Інше
Географічні координати50°01′28″ пн. ш. 36°20′09″ сх. д. / 50.0246583° пн. ш. 36.3358528° сх. д. / 50.0246583; 36.3358528Координати: 50°01′28″ пн. ш. 36°20′09″ сх. д. / 50.0246583° пн. ш. 36.3358528° сх. д. / 50.0246583; 36.3358528
Стільниковий зв'язокКиївстар
Мапа
Салтівська лінія
Дружби народів
оборотні тупики
Героїв Праці
Студентська
Академіка Павлова
Академіка Барабашова
ТЧ-2 «Салтівське»
вул. Шацька
вул. З'єднана
Метроміст через р. Харків
Київська
Ярослава Мудрого
Університет
Історичний музей
оборотні тупики
ССГ до першої лінії
Жовтнева
Новожанове

«Героїв праці» — 21-ша станція Харківського метрополітену. Є кінцевою станцією Салтівської лінії, розташована після станції «Студентська». Відкрита 24 жовтня 1986 року[1].

Названа на честь вулиці Героїв Праці, яка розташована біля станції метро.

Конструкція

[ред. | ред. код]

Колонна трипрогінна мілкого закладення з острівною платформою.

Колійний розвиток

[ред. | ред. код]

Станція з колійним розвитком — 6-стрілочні оборотні тупики наприкінці лінії.

Оздоблення

[ред. | ред. код]
Платформа станції

Архітектура станції суворо урочиста, завдяки чіткому ритму прямокутних колон, пластичній структурі стелі з великогабаритних плит з восьмигранними кесонами та ритму світильників із світлозахисними вертикальними ребрами. Назві станції відповідають геральдичні художньо-декоративні чеканні вставки на колійних стінах із зображеннями орденів та медалей. Стіни та колони оздоблені білим уральським та коричневим закарпатським мармуром, підлога — з плит червоного та сірого граніту.

Примітки

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]
  • Харьков: Архитектура, памятники, новостройки. Путеводитель / [Сост. А. Ю. Лейбфрейд, В. А. Реусов, А. А. Тиц]. — Х.: Прапор, 1985. — 151 с., ил.

Джерела

[ред. | ред. код]