Григоренко Анатолій Кирилович
| Анатолій Григоренко | ||||
|---|---|---|---|---|
| Анатолій Кирилович Григоренко | ||||
 | ||||
| Ім'я при народженні | Анатолій Кирилович Григоренко | |||
| Народився | 5 червня 1937 Плоске | |||
| Помер | 2 квітня 2001 (63 роки) Київ | |||
| Громадянство |  СРСР Україна | |||
| Діяльність | прозаїк, поет, журналіст | |||
| Мова творів | українська | |||
| Роки активності | 1970—2001 | |||
| Напрямок | проза | |||
| Жанр | фантастичний роман, повість, вірші | |||
| Magnum opus | «Запізнілий цвіт валінурії» | |||
| Членство | Національна спілка письменників України | |||
|
| ||||
Анатолій Кирилович Григоренко (нар. 5 червня 1937, Плоске — 2 квітня 2001, Київ) — український письменник-фантаст, поет, публіцист і журналіст.
Анатолій Григоренко народився у селі Плоске Решетилівського району. Після закінчення місцевої школи навчався у Київському університеті, який закінчив у 1966 році. З 1965 до 1973 року працював на різних посадах у журналі «Знання та праця», а з 1973 до 1981 року науковим, пізніше старшим редактором щорічного видання «Наука і культура». У 1981—1984 роках Анатолій Григоренко працював редактором літературної редакції Держтелерадіо УРСР, пізніше протягом 1984—1995 років працював у газеті «Радянська освіта» і видавництві «Радянський письменник». З 1999 до 2001 року працював у газеті «Педагогічні кадри» Національного педагогічного університету імені Драгоманова. Помер Анатолій Григоренко у 2001 році в Києві, похований у рідному селі Плоске.
Анатолій Григоренко є автором низки нарисів про українських та зарубіжних письменників, композиторів, художників та науковців, написав також сценарій документального фільму про Остапа Вишню. У 1970 році він разом із Олегом Кузьменком надав до друку науково-фантастичний роман «Запізнілий цвіт валінурії», у якому йшлося про те, як за допомогою анабіозу людина з кінця ХХ століття потрапила у кінець XXV століття, проте не зуміла сприйняти моральні принципи майбутнього, що закінчується трагедією. Роман вже був підготовлений до друку, проте тогочасна цензура заборонила друк книги, й роман вийшов друком аж у 1990 році.[1] У 1989 році вийшло друком науково-фантастичне оповідання Анатолія Григоренка «Острів геніїв».[2] Григоренко також є автором двох поетичних збірок «Тінь Перуна» (1992 рік) та «Во храм душі» (2004 рік).
- ↑ Григоренко А. К., Кузьменко О. А. Запізнілий цвіт валінурії. — Київ, 1990. — С. 203-206. — (Пригоди, Подорожі, Фантастика)
- ↑ Гостинець для президента. Детектив і фантастика-89. Архів оригіналу за 10 червня 2020. Процитовано 30 січня 2020.
- Музей Анатолія Григоренка
- Г. В. Бережна. Григоренко Анатолій Кирилович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2023. — ISBN 966-02-2074-X.
