Джованні Сегантіні

Джованні Сегантіні
Джованні Сегантіні
Giovanni Segantini
	Автопортрет, 1895 року
При народженні	Giovanni Segantini
Народження	15 січня 1858; Арко біля Тренто
Смерть	28 вересня 1899 (41 рік)
	Понтрезіна, Швейцарія
Поховання	Malojad
Національність	італієць
Країна	Італія
Жанр	живопис
Навчання	Мілан
Діяльність	художник, унаочнювач
Напрямок	символізм, Декаданс
Роки творчості	1878—1899
Вплив	Реалізм Мак'яйолі
Твори	портрети, пейзажі, жанрові твори
Діти	Gottardo Guido Segantinid і Mario Segantinid
Роботи в колекції	галерея Бельведер, Штедель, Міннеаполіський інститут мистецтваd, Національна галерея Вікторії, Національна галерея мистецтв, Рейксмузей, Segantini Museum (Building)d, Galleria d'arte moderna di Milanod, Витончено-мистецькі музеї Сан-Франциско, Галерея мистецтв Вокера, Національний музей західноєвропейського мистецтва, Токіо, Міський музей (Амстердам), Hungarian National Galleryd, Художня галерея Південної Австралії, Музей образотворчих мистецтв, Ohara Museum of Artd, Баварські державні колекції картин, Клівлендський музей мистецтв, Гаазький муніципальний музей, Національний музей у Варшаві, Gallerie d'Italia - Milanod, Королівські музеї витончених мистецтв, Національний музей образотворчого мистецтва, Стара національна галерея, Музей Ґетті, Malaspina Picture Galleryd, Музей Бойманса - ван Бенінгена, Kunst Museum Winterthur \| Reinhart am Stadtgarten[d] і Segantini Museum (Collection)d
	Джованні Сегантіні у Вікісховищі

Джованні Сегантіні (італ. Giovanni Segantini; 15 січня 1858, Арко біля Тренто — 28 вересня 1899, Понтрезіна, Швейцарія) — італійський художник, представник символізму в живописі. Малював портрети, пейзажі, жанрові композиції, картини з символічним забарвленням.

Біографія і творчість

Народився в бідній родині поблизу Тренто. Відсутність значних мистецьких центрів в краї спонукала перебратися в Мілан, де отримав художнє навчання в вечірній школі Академії Брера в місті Мілан.

Серед друзів митця — художник Еміліо Лонгоні, з яким він працював разом. Серед знайомих митців — брати Альберто і Вітторе Грубічі, власники художньої галереї, яка стане також архівом молодих художників.

Одна з перших картин Сегантіні — «Хор церкви Сант Антоніо» (1879) цілком жанрова, реалістича. Художника привабив мотив освітлення з вікна, що по різному відбився на віконній завісі, картині в важкій рамі, різблених лавах церкви.

Художник, що виріс в провінції, що знав злидні і важку працю сусідів, часто малював сільські сцени — «Збирання сіна», «Плугатар», «На водопої», «Селянка тягне дрова взимку». Одна з найпоетичніших картин Сегантіні в його сільській тематиці — «Дві матері», що подає кормилицю корову з телям і селянку з немовлям як рідних, нерозривно пов'язаних живих істот. І без туманних натяків і темних символів картина стала символом сільського життя взагалі, на яке так рідко могло спромогтися мистецтво всього 19 століття. До 1888 року Segantini стиснув в Мілані міцну дружбу з художником, який вже досяг великої популярності Франче́ско Филиппи́ни, який присвятив оперу «Враження лагуни». На картинах Сегантіні незвична, позбавлена екзотики, провінційна Італія прикордонних, гірських районів з бідною рослинністю, майже пустельна, позбавлена картинності Тоскани, Венето, Кампаньї, як в бідних краєвидах, так і в одязі персонажів. В картинах часто присутні гори з нетанучими снігами Альп.

Цікавим є порівняння малюнка Сегантіні «Сіяч» з декількома творами ван Гога на цю ж тему. Але Сегантіні вирішує свій твір в реалістичнішій манері.

Навчання в Мілані, стикання з новою буржуазною культурою відбилося в наверненні до незвичних тем, далеких від реалізму ранішніх творів, і насичених символами, таємицями, натяками на ускладненість життя і внутрішнього світу сучасників. Але картини Сегантіні позбавлені надриву, відкритого зображення страждань, хоча настрій його картин далекий від радості.

Однією з провідних тем Сегантіні стала смерть. Він звертався до цієї теми на різних етапах творчості від цілком реалістичних зображень («Голова померлого») до визнаних творів в стилістиці символізму («Смерть», 1899).

Художня манера Сегантіні була делікатна, він малював невеликими мазками і крапками (техніка пуантілізму). На багатьох його творах можна добре розгледіти крапки і риски. Але ці риски невеликі, ідуть за формою речей чи гір і далекі від розхристаної віртуозності Джованні Болдіні.

Визнання

Визнання як художник, Сегантіні отримав на виставці в Амстердамі у 1883 р, де представив свою картину «Аве Марія», мотив якої перегукувався з відомим твором Франсуа Мілле «Анжелюс». Але Сегантіні переніс сюжет на човен, що перевозить вівці по воді. На обрії височить церква в дивному сонячному сяйві, що і надало картині символічного забарвлення і філософських узагальнень. Серед нагород художника — золота медаль в Парижі у 1889 р., золота медаль на виставці в Турині у 1892 р.

Смерть

Нагла смерть забрала художника у віці 41 рік. Він захворів, коли перебував високо у горах і не було можливості транспортувати хворого униз у долину, де був лікар. Несподівана смерть виглядала незрозумілою і за припущеннями була викликана отруєнням від свинцю, котрий тоді додавали у фарби. На аутопсії, однак, знайшли запалення апендицита і художник помер від його ускладнень.