Ейнар Енглунд
| Ейнар Енглунд | |
|---|---|
 | |
| Основна інформація | |
| Повне ім'я | швед. Sven Einar Englund |
| Дата народження | 17 червня 1916[1][2][3] |
| Місце народження | Югарнd |
| Дата смерті | 27 червня 1999[1][2] (83 роки) |
| Місце смерті | Вісбю, Швеція |
| Громадянство | Фінляндія |
| Професії | композитор, піаніст, кінокомпозитор |
| Освіта | Академія імені Сібеліуса і Svenska normallyceumd |
| Вчителі | Селім Пальмґрен |
| Відомі учні | Hans-Erik Dahlgrend і Harri Ahmasd |
| Інструменти | фортепіано |
| Нагороди |     |
| Діти | Sorella Englundd і Ірина Міланd |
 Файли у Вікісховищі | |
Ейнар Свен Енглунд (фін. Einar Sven Englund; 17 червня 1916, Югарн, Готланд — 27 червня 1999, Вісбю, Готланд) — фінський композитор, піаніст і педагог.
Концертував як піаніст, виконуючи, як правило, власні твори, а також акомпанував своїй дружині Майніе Сірен.
У 1935—1941 роках навчався в Музичній академії імені Яна Сібеліуса в Гельсінкі у Мартті Пааволи[fi] и Ернста Лінко[fi] (фортепіано), Селіма Пальмгрена і Бенгта Карлсона[fi] (композиція), у Лео Фунтека (інструментування); у 1949 році удосконалювався в Танглвуді (США) у Аарона Копленда (композиція). Вивчав музичний фольклор в СРСР (республіки Закавказзя), Болгарії та Югославії.
З 1958 року викладав композицію і інструментування у своїй альма-матер, де в 1976 році став професором. Одночасно виступав як музичний критик у фінській шведськомовній газеті «Hufvudstadsbladet[fi]»). Писав музику до спектаклів і фільмів («Північний олень» та інші).
Був одружений з виконавицею пісень Маюніе Сірен (1924—2003).
Його спогади I Skuggan av Sibelius (У тіні Сибеліуса) були опубліковані у 1997 році.
- балет «Одіссей» (1959, Гельсінкі)
- балет «Сінухе» (1965, Гельсінкі)
- симфонія № 1[4] (1946)
- симфонія № 2 (1948)
- симфонія № 3 (1971)
- симфонія № 4 для струнних та ударних[5] (1976)
- симфонія № 5 (1977)
- оркестрова сюїта з музики балетів «Одіссей» і «Сінухе»
- сюїта «Китайська стіна» / Kiinan muuri (1952)
- сюїта «Північний олень»[6]/ Valkoinen peura (на основі лапландського музичного фольклору, 1952)
- Чотири імпресіоністичних танці «Білий олень» (1952)
- симфонічна поема «Переможна», написана до спортивного фестивалю (1947)
- концерт для віолончелі з оркестром (1954)
- концерт для фортепіано з оркестром № 1 (1955)
- концерт для фортепіано з оркестром № 2 (1975)
- фортепіанний квінтет (1941)
- Інтродукція та каприччо для скрипки з фортепіано (1970)
- Інтродукція та токата для фортепіано (1959)
- сонатина для фортепіано
- 1947 — перша премія на конкурсі в Гельсінкі (симфонічна поема «Переможна»)
- 1961 — медаль Pro Finlandia
- Музыкальный энциклопедический словарь / Гл. ред. Г. В. Келдыш. — М.: Советская энциклопедия, 1990. — с. 654 — ISBN 5-85270-033-9
- Мякинен Т., Нумми С., Musica fennica. — Хельсинки, 1965.
- Вачнадзе М., Современная музыка Финляндии // О музыке. — Тбилиси, 1981. с. 100—103.
- Einar Englund. — Hels., 1975. (буклет)
- Heininen P., Einar Englund, «Musiikki», 1976, No 4.
- Sermilä J., Einar Englund // Finlands composers. — Hels., 1976. (F. B.)
- Einar Englund och Maynie Siren i Sovjet, «Kontakt», 1976, No 4.
- ↑ а б Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Einar Englund — SLS.
- ↑ присвячена подіям Другої світової війни
- ↑ присвячена пам'яті Шостаковича
- ↑ з однойменного фільму
- Ейнар Енглунд [Архівовано 15 квітня 2019 у Wayback Machine.] на AllMusic (англ.)
- Эйнар Энглунд на сайті IMDb (англ.)
- Ейнар Енглунд на сайті КиноПоиск
|
