Енергетика Словенії

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Місцезнаходження

Енергетика в Словенії включає виробництво, споживання, імпорт енергії та електроенергії в країні. Загальне енергопостачання первинної енергії (ТЕС) у Словенії у 2014 році становило 6,67 млн. тне. Того ж року споживання електроенергії становило 13,87 ТВт * год. [1]

Виробництво електроенергії відбувається в основному за рахунок атомної енергетики, гідроелектрики (кожна - 36,5%) та вугільної промисловості (21,6%). Інші незначні джерела включають сонячну енергію, біопаливо та природний газ. Словенія має значний імпорт та експорт електроенергії, чистий експорт у 2014 році складав близько 16% від виробництва.[1]

Словенія є чистим імпортером енергії, що імпортує всі свої нафтопродукти (в основному для транспортної галузі) та природний газ.

Огляд

[ред. | ред. код]

Словенія імпортувала 49% свого енергоспоживання у 2009 році.[2]

Енергетика Словенії[3]
Споживання Первинна енергія Виробництво Імпорт Електрика CO2-викид
Мільйон TWh TWh TWh TWh Mt
2004 2.00 83 40 44 13.65 15.60
2007 2.02 85 40 45 14.41 15.92
2008 2.02 90 43 50 13.99 16.73
2009 2.04 81 41 40 12.45 15.15
2012 2.05 84 44 41 13.97 15.26
2012R 2.06 81 41 42 13.94 14.63
2013 2.06 80 41 38 14.08 14.34
Зміна 2004-09 2.0% -2.8% 2.9% -9.0% -8.8% -2.9%
Mtoe = 11.63 TWh, Первинна енергія включає втрати енергії[4]

2012R = CO2 Критерії розрахунку змінилися, дані оновлено

Електроенергія

[ред. | ред. код]

У 2008 році споживання електроенергії на мільйон людей в Словенії становило 6,1 ТВт-год порівняно з Іспанією 6,0 ТВт-год або Великою Британією 5,7 ТВт-год. [5]

Ядерна енергетика

[ред. | ред. код]

Відновлювальна енергія

[ред. | ред. код]

За прогнозом Словенії, відновлювані джерела енергії задовольнять лише близько 40% споживання електроенергії в країні до 2020 року. Словенія - країна ЄС з найменшим прогнозом проникнення вітроенергетики до 2020 року: 1,3% споживання електроенергії, в той час як Ірландський план дій показує, що вітрова енергія задовольнить понад 36% потреб країни в електроенергії. Словенія має намір покрити свої зобов'язання ЄС з відновлювальної енергії 6,1 ТВт-год (2020 р.) переважно гідроенергією 5,1 ТВт-год та біомасою 0,7 ТВт-год. За підрахунками EWEA[en] до 2020 року вітер може покрити 6% - 9% потреби в електроенергії. Нещодавно прийнятий тариф, що обмежує підтримку проектів потужністю 5 МВт і менше, може перешкоджати перспективам розвитку вітроенергетики.[6]

Зміна клімату

[ред. | ред. код]

Викиди 1990 року становили 20 млн тон CO2eq, згідно Кіотського протоколу, це зниження на 2 млн тонн (-8%).[7]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б IEA - Report. www.iea.org. Архів оригіналу за 12 березня 2017. Процитовано 9 березня 2017.
  2. IEA Key energy statistics 2010 [Архівовано 11 жовтня 2010 у Wayback Machine.] IEA Key stats 2010 page 52
  3. IEA Key World Energy Statistics Statistics 2015 [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.], 2014 (2012R as in November 2015 [Архівовано 21 жовтня 2014 у Wayback Machine.] + 2012 as in March 2014 is comparable to previous years statistical calculation criteria, 2013 [Архівовано 2 вересня 2014 у Wayback Machine.], 2012 [Архівовано 9 березня 2013 у Wayback Machine.], 2011 [Архівовано 27 жовтня 2011 у Wayback Machine.], 2010 [Архівовано 11 жовтня 2010 у Wayback Machine.], 2009 [Архівовано 2013-10-07 у Wayback Machine.], 2006 [Архівовано 2009-10-12 у Wayback Machine.] IEA October, crude oil p.11, coal p. 13 gas p. 15
  4. Energy in Sweden 2010 [Архівовано 16 жовтня 2013 у Wayback Machine.]. Facts and figures. The Swedish Energy Agency. Table 8 Losses in nuclear power stations Table 9 Nuclear power brutto
  5. IEA Key energy statistics 2010 [Архівовано 11 жовтня 2010 у Wayback Machine.] Page: Country specific indicator numbers from page 48
  6. EU Energy Policy to 2050 [Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine.] EWEA March 2011
  7. Wind energy and EU climate policy Achieving 30% lower emissions by 2020 [Архівовано 8 лютого 2020 у Wayback Machine.] EWEA October 2011 p. 39

Посилання

[ред. | ред. код]