Ковалик Сергій Пилипович
| Ковалик Сергій Пилипович | |
|---|---|
 | |
| Народився | 25 жовтня 1846 Svadkavičyd, Чериковський повітd, Могильовська губернія, Російська імперія |
| Помер | 26 квітня 1926[1] (79 років) Мінськ, Білоруська РСР, СРСР[1] |
| Поховання | Військовий цвинтар в Мінськуd |
| Країна |  Російська імперія.svg){kind=small} СРСР |
| Діяльність | політик |
| Alma mater | КНУ імені Тараса Шевченка |
| Науковий ступінь | кандидат математичних наукd |
| Партія | народництво |
| Конфесія | православ'я |
| Діти | Ковалик Марія Сергіївнаd |
Сергі́й Пили́пович Кова́лик (рос. Сергей Филиппович Ковалик; 13 жовтня (25 жовтня за новим стилем) 1846, нині Зіньківський район Полтавської області — 26 квітня 1926, Мінськ) — російський революціонер-народник родом з України.
Походив із дворян. Його батько був сином козака із Зіньківського повіту Полтавської губернії. Закінчив військову школу у Санкт-Петербурзі. Після відставки, купив маєток у Чериковському повіті Могильовської губернії. Мати померла після родів, коли Сергію було два роки. У 1869 році він закінчив Київський університет. 1870 року при цьому університеті витримав іспит на ступінь кандидата математичних наук.
1872 року Ковалика вибрали мировим суддею в Мглинському повіті Чернігівської губернії. Він керував з'їздом мирових суддів цього повіту. Проте невдовзі Ковалик відмовився від діяльності на легальній основі та повністю присвятив себе революційній роботі.
Ковалик брав участь в організації перших народницьких гуртків 1870-х років, був одним з організаторів «ходіння в народ».
1873 року Ковалик виїжджав за кордон, де познайомився з Михайлом Бакуніним, Петром Лавровим, Петром Ткачовим. Повернувшись у Росію, вів пропаганду в Харкові, Москві, Києві, в селах на Волзі.
У липні 1874 року Ковалика заарештували. За вироком «процесу 193-х», де він був головним звинуваченим разом із Порфирієм Войнаральським, Іполитом Мишкіним, Дмитром Рогачовим, Кавалика засудили до десяти років каторги. Термін відбував в основному в Сибіру. На поселенні жив у Верхоянську та Іркутську, де співпрацював у журналі «Восточное обозрение». Брав участь в етнографічних експедиціях в Якутії.
1898 року переїхав у Мінськ. Служив у державних закладах, викладав. У радянський час читав лекції з математики (до 1922 року) в Мінському політехнічному інституті.
Ковалик — автор спогадів «Революційний рух сімдесятих років і процес 193-х», виданих 1928 року в Москві.
- ↑ а б в Ковалик Сергей Филиппович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- О. В. Лисенко. Ковалик Сергій Пилипович [Архівовано 17 Серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2007. — Т. 4 : Ка — Ком. — С. 383. — ISBN 978-966-00-0692-8.
- В. М. Лебедєва. Ковалик Сергій Пилипович [Архівовано 18 Серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2023. — ISBN 966-02-2074-X.
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.. Словникова частина. — Т. 3. — С. 1061.
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1980. — Т. 5 : Кантата — Кулики. — 566, [2] с., [24] арк. іл. : іл., портр., карти + 1 арк с. — С. 247.
- Большая Советская Энциклопедия. — 3-е издание.
- Попов И. И. Сергей Филиппович Ковалик // Каторга и ссылка. — 1926. — № 4. — С. 219—221.
- Итенберг Б. С. Движение революционного народничества. Народнические кружки и «хождение в народ» в 70-х гг. XIX в. — Москва, 1965.
- Світ словників. Ковалик С. Ф. [Архівовано 30 Вересня 2007 у Wayback Machine.] (рос.)
- Ковалик Сергій Пилипович. Автобіографія (рос.)
|
