Лео Кіачелі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лео Кіачелі
ლეო ქიაჩელი
Ім'я при народженніШенгелая Леон Михайлович (ლეონ მიხეილის ძე შენგელაია)
ПсевдонімЛео Кіачелі
Народився7 (19) лютого 1884(1884-02-19)
с. Обуджи,
Кутаїська губернія, Російська імперія. Нині Цаленджихський район, Грузія
Помер19 грудня 1963(1963-12-19) (79 років)
м. Тбілісі, Грузинська РСР, СРСР
ПохованняМтацмінда
Громадянство Російська імперія,
СРСР СРСР
Національністьгрузин
ДіяльністьПрозаїк
Alma materКутаїська класична гімназіяd, ХНУ ім. В. Н. Каразіна і Женевський університет
ЗакладХНУ ім. В. Н. Каразіна
Мова творівгрузинська
Напрямоксоціалістичний реалізм
Жанрроман, повість, новела
Magnum opusQ25542197? і Q21094308?
ЧленствоСП СРСР
НагородиОрден Леніна
ПреміїСталінська премія — 1941

CMNS: Лео Кіачелі у Вікісховищі

Ле́о Кіаче́лі (справжнє ім'я — Леон Михайлович Шенгелая; 7 (19) лютого 1884(18840219) — 19 грудня 1963)  — грузинський письменник. Лауреат Сталінської премії другого ступеня (1941).

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився Лео Кіачелі 7 (19) лютого 1884 року в с. Обуджи (нині це Цаленджихський район Грузії) в дворянській сім'ї. Здобувши хорошу та всебічну освіту в 1904 році приїздить в Україну де вступає на юридичний факультет Харківського університету. Провчився всього рік і покинув навчальний заклад. В цей час стає членом підпільної організації і бере участь в Революції 19051907 років в Росії. В 1907 році Лео Кіачелі зацікавилася жандармерія. Його арештовують, але завдяки випадку він втікає з кутаїської в'язниці. Згодом під чужим ім'ям нелегально живе та навчається в Москві. Тоді ж особисто знайомиться з Володимиром Леніним, Георгієм Плехановим, Анатолієм Луначарським.

В 1912 році переїздить до Женеви де продовжує навчання у Женевському університеті. Після Лютневої революції повернувся в Росію. Відтоді Лео Кіачелі поринув в літературу. Його твори повністю відповідали духу епохи. В перші роки становлення радянської влади він писав про утворення колгоспів, в роки німецько-радянської війни — про воїнів Червоної Армії, а в останні роки життя про перемогу і утвердження соціалістичних ідей.

Лео Кіачелі помер 19 грудня 1963 року. Похований в Тбілісі, в пантеоні Мтацмінда.

Творчість

[ред. | ред. код]

Лео Кіачелі розпочав літературну діяльність в 1905 році. Писав невеликі оповідання. В 1917 році вийшов його історико-революційний роман «Таріел Голуа» (1915) про події 1905 року в Грузії. Цей твір став основоположником соціалістичного реалізму в грузинській літературі. В 1927 році вийшла 1-а частина революційного роману «Кров» про підпільну діяльність в Грузії після першої російської революції 19051907 років. В романі «Гваді Бігва» (1938) розповідається про перемогу колгоспного ладу в грузинському селі, а роман «Людина гір» (1945) присвячено німецько-радянській війні.

Новели «Княжна Майя» (1927), «Алмасгір Кібулан» (1928), «Хакі Адзба» (1933), «Крейсер Шмідт» (1933) тощо змальовували загибель реакційних класів та утвердження нового соціалістичного життя.

Лео Кіачелі також є автором кіносценаріїв «Золотиста долина» (1937), «Під одним небом» (1961). Твори автора видавалися багатьма мовами народів СРСР та країн соцтабору.

Нагороди та премії

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]