Мамардашвілі Мераб
| Мамардашвілі Мераб | |
|---|---|
| груз. მერაბ მამარდაშვილი | |
 | |
| Народився | 15 вересня 1930[1][2][…] Горі, Соціалістична Радянська Республіка Грузія[d], Закавказька РФСР, СРСР[3] |
| Помер | 25 листопада 1990[1][2][…] (60 років) Москва, СРСР[3] |
| Поховання | пантеон Сабуртало |
| Країна |  СРСР |
| Діяльність | філософ, викладач університету |
| Галузь | філософія мови, філософія свідомості, філософська антропологія, історія філософії і феноменологія |
| Alma mater | філософський факультет МДУd (1954) |
| Науковий ступінь | доктор філософських наук (1970) |
| Вчене звання | професор[d] |
| Науковий керівник | Ойзерман Теодор Ілліч |
| Відомі учні | Q21142017? |
| Знання мов | російська[4] і грузинська |
| Заклад | МДУ, Тбіліський державний університет і Вищі курси сценаристів і режисерівd |
| Партія | КПРС |
| Сайт | mamardashvili.com |
| |
Мераб Мамардашвілі (15 вересня 1930, Ґорі — 25 листопада 1990, Москва) — грузинський філософ, доктор філософських наук (1968), професор (1972).
Філософська і просвітницька діяльність Мераба Мамардашвілі зіграла важливу роль у становленні незалежної філософської думки в Радянському союзі. Велике духовне і освітнє значення мали курси лекцій, прочитані ним у 1970—1980-х у різних вишах Москви та інших міст, в університетах Франції, Німеччини та інших країн, а також численні інтерв'ю і бесіди з ним, записані і видані в роки перебудови.
Народився в м. Ґорі в Грузії, у родині військовослужбовця.
Через призначення батька у 1938 році мешкав у Києві, згодом у Вінниці. Повернувся до Грузії під час Другої світової війни.
У 1955 році закінчив філософський факультет Московського державного університету. Працював в редакціях журналів «Питання філософії» і «Проблеми миру і соціалізму» (Прага), в Інституті міжнародного трудового руху. В 1968—1974 — заступник головного редактора журналу «Питання філософії». У 1974 був звільнений з ідеологічних причин. З 1980 — співробітник Інституту філософії АН Грузії (Тбілісі).
Основна тема філософії Мамардашвілі — феномен свідомості і його значення для становлення людини, культури, пізнання. Свідомість Мамардашвілі розглядав як космічне явище, пов'язане з основами буття, а онтологію свідомості він вважав невід'ємною структурою сучасної парадигми раціональності. Спосіб філософствування Мамардашвілі називають «сократичним», оскільки він, як і Сократ, не залишив після себе письмового спадку.
Відомі курси лекцій Мамардашвілі:
- «Проблеми аналізу свідомості»
- «Вступ до філософії» [Архівовано 19 червня 2011 у Wayback Machine.] (1978−1980)
- «Сучасна європейська філософія: XX век» (1978−1980)
- «Лекції по античній філософії» [Архівовано 17 жовтня 2011 у Wayback Machine.] (1979—1980)
- «Філософія мистецтва»
- «Аналітика пізнавальних форм і онтологія свідомості» (1979—1980)
- «Картезіанські розуми» про філософію Декарта (1981—1982)
- «Кантіанські варіації» про філософію Канта (1981—1982)
- Прустівські лекції (1982, 1984, перший і другий курси)
- Лекції по естетиці мислення (видані в книгах «Беседы о мышлении»)
- «Досвід фізичної метафізики»
- ↑ а б в SNAC — 2010.
- ↑ а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б в г д Большая российская энциклопедия. Электронная версия — Большая российская энциклопедия, 2016.
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- Володимир Дергачев. «Громадянство невідомої батьківщини» [Архівовано 10 березня 2007 у Wayback Machine.]
- Едуард Щербенко. «Ціна простих речей. Політична актуальність Мамардашвілі» [Архівовано 10 березня 2007 у Wayback Machine.]
- сайт не актуальний [Архівовано 3 вересня 2011 у Wayback Machine.]
- Мамардашвілі, Мераб Костянтинович // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін. — Київ : Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України : Абрис, 2002. — С. 359. — 742 с. — 1000 екз. — ББК 87я2. — ISBN 966-531-128-X.
|
