Марк Джеймс Вільямс
_2015-02-05_02.jpg) | |
| Народився | 21 березня 1975 (49 років) Кум, Бленау-Гвент, Уельс |
|---|---|
| Громадянство |  Уельс |
| Прізвисько (нікнейм) | Вельська машина для забивання куль (англ. The Welsh Potting Machine) |
| Професійна кар'єра | 1992- |
| Найвищий рейтинг | № 1 |
| Поточний рейтинг | 9 (на 07 жовтня 2023) |
| Призові гроші | GBP 7,398,154 (на 07 жовтня 2023) |
| Найвищий брейк | 147 (3 рази) |
| Кількість сенчурі | 602 (на 07 жовтня 2023) |
| Перемоги на турнірах | |
| Усього перемог | 32 |
| Чемпіонати світу | 3 (2000, 2003, 2018) |
| Інші рейтингові турніри | 22 |
| Інші турніри | 8 |
Марк Джеймс Вільямс MBE (англ. Mark James Williams) (нар. 21 березня 1975 року) — валлійський професійний гравець у снукер, триразовий чемпіон світу (2000, 2003 і 2018 роки). Відомий своєю здатністю забивати надзвичайно складні окремі кулі. У сезоні 2002-2003 року виграв усі три турніри Потрійної Корони (Чемпіонат Великої Британії, Мастерс і Чемпіонат світу) і став лише третім гравцем в історії снукеру після Стіва Девіса та Стівена Хендрі, який зміг це зробити.[1]
Крім того, він є першим (і на сьогоднішній день єдиним) гравцем, який виграв усі три версії професійних чемпіонатів світу зі снукеру - Чемпіонат світу з снукеру, Чемпіонат світу зі снукеру (версія 6 червоних) та Чемпіонат світу серед ветеранів. Марк став першим гравцем-лівшею, який виграв чемпіонат світу зі снукеру (зараз до нього додалися Ніл Робертсон і Джадд Трамп).[2]
Марк Джеймс Вільямс народився в місті Кум, поблизу міста Ебб-Вейл, у валлійському районі графства Бленау Гвент.[3] Він почав грати в снукер в ранньому віці і виграв свій перший юніорський турнір, коли йому було одинадцять років; саме тоді він зрозумів, що хоче продовжити кар’єру снукериста.[4] Свій перший серчурі-брейк він зробив, коли йому було тринадцять років, а перший максимальний тренувальний брейк (147 очок) ще до вісімнадцяти років.[3]
Вільямс став професіоналом у 1992 році і закінчив свій перший сезон на 119 місці в рейтингу. Через три роки він потрапив до 16 найкращих у світі сезону 1996–97.[2] Далі кар'єра продовжувалася наступним чином:
1996 рік. Виграє свої перші два рейтингові титули на Welsh Open та Grand Prix.[2]
1998 рік. Переміг Стівена Хендрі з рахунком 10-9 у знаменитому фіналі Мастерс на "Вемблі".[2]
1999 рік. Уперше виграє чемпіонат Великої Британії.[2]
2000 рік. Виграє свій перший титул чемпіона світу, відігравшись із 7-13 та в підсумку перемігши Метью Стівенса 18-16 у фіналі.[2]
2003 рік. Виграє другий титул чемпіона світу, обігравши Кена Догерті 18-16 у фіналі в Крусіблі.[2]
2005 рік. Робить свій перший максимальний брейк (147 очок) у Крусіблі.[5]
2011 рік. Виграє 18-й рейтинговий турнір у своїй кар’єрі на German Masters.[2]
2017 рік. Вперше за 6 років перемагає в рейтинговому турнірі на Відкритому чемпіонаті Північної Ірландії, обігравши Яня Бінтао з рахунком 9-8 у фіналі.[2]
2019 рік. Виграє German Masters. Втретє виграє чемпіонат світу, обігравши Джона Гіггінса з 18-16 в одному з найвідоміших фіналів у Крусіблі. У віці 43 років стає найстаршим переможцем чемпіонату світу з часів Рея Ріардона в 1978 році. Приєднується до Марка Селбі та Джона Спенсера у ролі трикратного чемпіона світу.[6]
2019 рік. Досягає 35-го рейтингового фіналу в кар'єрі на China Championship, програвши в фіналі Шону Мерфі 9-10.[2]
2021 рік. Виграє серію WST Pro, перемігши в фінальній групі і здобувши свій 23-й та перший із 2018 року рейтинговий титул.[2] Виграє турнір British Open, у фіналі переміг Гері Вілсона з рахунком 6-4.[3]
2022 рік. Виходить до фіналу Shoot Out.[7] Доходить до півфіналу Чемпіонату світу, але програє Джадду Трампу 16-17.[8] Робить свій третій максимальний брейк (147 очок) у 1/4 English Open.[9]
2023 рік. Виходить до фіналу Мастерс, але програє Джадду Трампу з рахунком 8-10.[10] Виграє свій 25 рейтинговий титул, перемігши в фіналі British Open Марка Селбі з рахунком 10-7.[11]
Марк Джеймс Вільямс захоплюється грою в покер. Він пишається своєю валлійською спадщиною і має татуювання із зображенням валлійського дракона, який їсть англійський прапор. Є прихильником футбольного клубу Манчестер Юнайтед.[4]
У Вільямса та його дружини Джоанни троє синів: Коннор (2004 р.н.), Кіан (2007 р.н.) та Джоель (2014 р.н.)[6]
Вільямс товаришує з Метью Стівенсом і Стівеном Хендрі, а також боксером Джо Кальзаге.[12]
Марк Джеймс Вільямс отримав ступінь МВЕ в червні 2004 р.[13]
- ↑ CueTracker - Career Total Statistics For Mark Williams - Professional Results - Snooker Results & Statistics. cuetracker.net. Архів оригіналу за 20 травня 2021. Процитовано 9 травня 2021.
- ↑ а б в г д е ж и к л м CueTracker - Career Total Statistics For Mark Williams - Professional Results - Snooker Results & Statistics. cuetracker.net. Архів оригіналу за 20 травня 2021. Процитовано 9 червня 2021.
- ↑ а б в Mark Williams. WPBSA (брит.). Архів оригіналу за 17 січня 2022. Процитовано 9 червня 2021.
- ↑ а б Mark Williams. World Snooker (амер.). Архів оригіналу за 25 липня 2017. Процитовано 9 травня 2021.
- ↑ Official 147s. World Snooker (амер.). Архів оригіналу за 22 липня 2020. Процитовано 9 червня 2021.
- ↑ а б Woolford, Anthony (8 травня 2018). Mark Williams' son drops him in it on live TV. WalesOnline (англ.). Архів оригіналу за 30 грудня 2020. Процитовано 9 червня 2021.
- ↑ Florax, Ron. CueTracker - 2022 Snooker Shootout - Snooker Results & Statistics Database. cuetracker.net (англ.). Процитовано 7 жовтня 2023.
- ↑ Florax, Ron. CueTracker - 2022 World Championship - Snooker Results & Statistics Database. cuetracker.net (англ.). Процитовано 7 жовтня 2023.
- ↑ Florax, Ron. CueTracker - 2022 English Open - Snooker Results & Statistics Database. cuetracker.net (англ.). Процитовано 7 жовтня 2023.
- ↑ Florax, Ron. CueTracker - 2023 Masters - Snooker Results & Statistics Database. cuetracker.net (англ.). Процитовано 7 жовтня 2023.
- ↑ Florax, Ron. CueTracker - 2023 British Open - Snooker Results & Statistics Database. cuetracker.net (англ.). Процитовано 7 жовтня 2023.
- ↑ Williams' Vegas disappointment (брит.). 18 квітня 2008. Архів оригіналу за 9 червня 2021. Процитовано 9 червня 2021.
- ↑ MBE joy for Williams (брит.). 11 червня 2004. Архів оригіналу за 9 червня 2021. Процитовано 9 червня 2021.
| |||||