Міллер Петро Климентович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Петро Климентович Міллер
Народження10 серпня 1910(1910-08-10)
Флора, Чорнянська волость, Балтський повіт, Подільська губернія, Російська імперія
Смерть21 жовтня 1987(1987-10-21) (77 років)
Усть-Каменогорськ, Східноказахстанська область, Казахська РСР, СРСР
ПохованняОскемен
КраїнаСРСР СРСР
ПриналежністьПрапор Радянської армії Радянська армія
Вид збройних силСухопутні війська
Рід військпіхота
Роки служби1933–1935, 1942–1945
ПартіяКПРС
Звання Старший сержант
Формування167-а стрілецька дивізія
Війни / битвиНімецько-радянська війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден Червоної Зірки Орден Слави III ступеня
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Міллер.

Петро Климентович Міллер (нар. 10 серпня 1910(19100810) — пом. 21 жовтня 1987) — радянський військовик часів Другої світової війни, командир обслуги протитанкової рушниці 465-го стрілецького полку 167-ї стрілецької дивізії, старший сержант. Герой Радянського Союзу (1944).

Почесний громадянин міста Усть-Каменогорська.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 10 серпня 1910 року в селі Флора, нині Окнянського району Одеської області, в селянській родині. Згідно офіційних документів — українець[1], за іншими даними — український німець[2].

У 1911 році немовлям разом із батьками переїхав у Большечернігівську волость Самарської губернії, де заснували хутір Флора. Закінчив 4 класи, з 1931 року працював у колгоспі. З 1933 по 1935 роки проходив дійсну строкову службу в лавах РСЧА. Після демобілізації поїхав у Балхаш (Казахстан), на будівництво Балхаського мідноплавильного заводу. Після закінчення будівництва навчався в металургійній школі, працював на заводі завантажувальником відбивних печей. Член ВКП(б) з 1939 року.

Вдруге до лав РСЧА призваний Балхаським МВК Карагандинської області в 1942 році. Учасник німецько-радянської війни з липня 1942 року. Воював на Воронезькому, 1-у та 4-у Українських фронтах. Чотири рази був поранений.

Особливо відзначився при форсуванні Дніпра. У ніч на 26 жовтня 1943 року взвод протитанкових рушниць під командуванням старшого сержанта П. К. Міллера отримав наказ переправлятися. На рибальському човні одним з перших в полку подолав Дніпро в районі Вишгорода Київської області, разом з кулеметником знищив 2 вогневі точки ворога, чим сприяв переправі решти підрозділів батальйону.

Війну закінчив на посаді парторга стрілецького батальйону 465-го стрілецького полку 167-ї стрілецької дивізії.

Демобілізований у 1945 році. Повернувся в місто Усть-Каменогорськ (Казахстан), працював на свинцево-цинковому комбінаті. Помер 21 жовтня 1987 року.

Нагороди

[ред. | ред. код]

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 10 січня 1944 року за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецькими загарбниками та виявлені при цьому відвагу і героїзм, старшому сержантові Міллеру Петру Климентовичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 2445)[3].

Також був нагороджений орденами Вітчизняної війни 1-го ступеня (11.03.1985), Червоної Зірки (30.10.1943), Слави 3-го ступеня (20.12.1944) і медалями.

Пам'ять

[ред. | ред. код]

У місті Балхаш в 1967 році на будівлі металургійного цеху мідеплавильного заводу встановлена меморіальна дошка в пам'ять про П. К. Міллера. Рішенням Балхаського міського масліхату від 19 січня 2000 року № 3/31 провулок Південний перейменований у провулок Петра Міллера.[4]

19 квітня 2004 року по вулиці Сонячній, буд. 34/2 в місті Усть-Каменогорську встановлена меморіальна дошка, присвячена Петру Климентовичу Міллеру.[5]

Література

[ред. | ред. код]
  • «Подвиг во имя жизни: Очерки о Героях Советского Союза, уроженцах Одесской области». / Сост.: Абрамов А. Ф., Бульба А. И. — Одеса: Маяк, 1984, стор. 201–204.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ «Подвиг народа»: Нагородний лист на нагородження орденом Червоної Зірки. (рос.). Архів оригіналу за 13 березня 2012. Процитовано 18 липня 2015.
  2. ↑ А. Майзингер «Прощание с прошлым. Семейная хроника» // Заря Востока (Ельцовский район): газета. — 2013. — № за 30 августа — 6 сентября. (рос.). Архів оригіналу за 14 липня 2014. Процитовано 18 липня 2015.
  3. ↑ Указ Президиума Верховного Совета СССР «О присвоении звания Героя Советского Союза генералам, офицерскому, сержантскому и рядовому составу Красной Армии» от 10 января 1944 года [Архівовано 7 грудня 2021 у Wayback Machine.] // Ведомости Верховного Совета Союза Советских Социалистических Республик : газета. — 1944. — 19 января (№ 3 (263)). — С. 1
  4. ↑ Централізована бібліотечна система міста Балхаш.[недоступне посилання](рос.)
  5. ↑ Національний портал «Biografia.kz». [Архівовано 11 серпня 2015 у Wayback Machine.](рос.)
Отримано з https://uk.chped.com/w/index.php?title=Міллер_Петро_Климентович&oldid=41692037