Огренич Микола Леонідович
| Микола Огренич | |
|---|---|
| Основна інформація | |
| Повне ім'я | Микола Леонідович Огренич |
| Дата народження | 8 грудня 1937 |
| Місце народження | Янівка, Одеська область, Українська РСР, СРСР |
| Дата смерті | 12 квітня 2000 (62 роки) |
| Місце смерті | Одеса, Україна |
| Поховання | Другий християнський цвинтар |
| Громадянство |  УРСР Україна |
| Національність | українець |
| Професії | оперний співак, викладач університету |
| Освіта | Одеське музичне училище Одеську державну консерваторію |
| Співацький голос | тенор |
| Інструменти | вокал[d] |
| Заклад | Одеський театр опери та балету, Одеська державна музична академія імені А. В. Нежданової, Одеський академічний театр музичної комедії імені М. Водяного і Ла Скала |
| Нагороди |   |
 Файли у Вікісховищі | |
Мико́ла Леоні́дович Огре́нич (нар. 8 грудня 1937 — пом. 12 квітня 2000) — український оперний співак (тенор), соліст Одеського театру опери і балету, професор, ректор Одеської консерваторії[1], Член-кореспондент Академії мистецтв України (1997, Заслужений артист УРСР (1971), Народний артист УРСР (1975)[2][3], почесний громадянин міста Одеси (1998)[4]. Дипломант Всесоюзного конкурсу вокалістів імені М. Глінки (1965), лавреат міжнародного конкурсу вокалістів у Вервьєр (7-а премія, 1969), лавреат міжнародного конкурсу імені П.Чайковського (1-а премія, 1970)[5].
Микола Огренич 8 грудня 1937 року в с. Іванівка Одеської області, у багатодітній сільській родині.
У 1964 році закінчив Одеське музичне училище. З 1967 по 1969 рік Микола Огренич стажувався у Міланському театрі «Ла Скала».
1968 року закінчив Одеську державну консерваторію за фахом «сольний спів», клас професорки Ольги Благовидової.
У 1970 році здобув першу премію на Всесоюзному конкурсі імені М. І. Глинки.[6]
8 грудня 1998 року Миколі Огреничу присвоєно звання почесний громадянин міста Одеси.
- Андрій («Запорожець за Дунаєм» Гулака-Артемовського)
- Петро («Наталка Полтавка» Лисенка)
- Лєнський («Євгеній Онєгін» Чайковського).
- ↑ Одеська державна музична академія імені А. В. Нежданової
- ↑ Відомості Верховної Ради УРСР. Том 34. — К. Рада, 1975. — с. 566
- ↑ Сокол, Александр. Выдающийся певец, ректор Одесской консерватории Николай Огренич. www.musica-ukrainica.odessa.ua. Архів оригіналу за 2 травня 2019. Процитовано 3 травня 2018. (рос.)
- ↑ Огренич Микола Леонідович [Архівовано 2019-08-21 у Wayback Machine.] Офіційний сайт міста Одеса
- ↑ Огренич Микола Леонідович [Архівовано 2019-08-21 у Wayback Machine.] Одеський Національний Академічний театр Опери та Балету
- ↑ Іван ПОНОМАРЕНКО: «Поки є голос — буду співати». Газета «День», № 15, четвер, 25 січня 2001 (укр.)
- Історія вокального мистецтва / О. Д. Шуляр: [монографія]: Ч.ІІ. — Івано-Франківськ, «Плай» 2012. — С.252
- Огренич Микола Леонідович // Українська музична енциклопедія. Т. 4: [Н – О] / Гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : ІМФЕ НАНУ, 2016. — С. 365.
- 75 років від дня народження М. Л. Огренича Одеська національна музична академія імені А. В. Нежданової
- Огренич Микола Леонідович Національна академія мистецтв України
- Прес-центр Укрінформ
|
|
Це незавершена стаття про співака чи співачку опери. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- Народились 8 грудня
- Народились 1937
- Уродженці Іванівки (Березівський район)
- Померли 12 квітня
- Померли 2000
- Померли в Одесі
- Поховані на Другому християнському кладовищі Одеси
- Тенори
- Викладачі Одеської національної музичної академії
- Народні артисти УРСР
- Кавалери ордена «За заслуги» III ступеня
- Українські оперні співаки
- Випускники Одеської консерваторії
- Співаки Одеського театру опери та балету
- Члени-кореспонденти Національної академії мистецтв України
- Ректори Одеської консерваторії
- Почесні громадяни Одеси
- Люди, на честь яких названо вулиці