Плоткін Лев Абрамович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Плоткін Лев Абрамович
Народився28 грудня 1905 (10 січня 1906)[1], 1906[2] або 10 січня 1906(1906-01-10)[1]
Гомель, Могильовська губернія, Російська імперія
Помер15 квітня 1978(1978-04-15)[1]
Ленінград, РРФСР, СРСР
ПохованняКомаровське селищне кладовище
Країна СРСР
Діяльністьфілолог, історик, літературознавець
Alma materВоронезький державний університет
Закладфілологічний факультет СПбДУd
ПартіяКПРС

Лев Абрамович Плоткін (28 грудня 1905, Гомель15 квітня 1978, Ленінград) — радянський літературознавець, літературний критик, доктор філологічних наук, професор, член Союзу письменників СРСР (1934).

Біографія

[ред. | ред. код]

Закінчив літературне відділення педагогічного факультету Воронезького державного університету (1930). Асистент, доцент кафедри російської літератури Воронезького державного педагогічного інституту, де захистив кандидатську дисертацію (1934). Навчання в університеті поєднував з роботою в газеті «Комуна» (деякий час редагував літературний додаток до неї — «Тиждень»). Активний учасник літературно-суспільного життя Воронежа. Брав участь в організації журналу «Підйом» (1931), був членом його редакційної колегії і постійним автором.

З 1936 року жив у Ленінграді. З 1938 року - заступник директора Інституту російської літератури (Пушкінський Дім); у 1949-1971 рр.. професор кафедри радянської літератури Ленінградського державного університету. Автор близько 15 книг, у тому числі кількох книг про Д.І. Писарєва, літературно-критичних нарисів про В. Панову (1962), Д. Граніна (1975). Посмертно вийшла збірка статей «Письменник і епоха» (Ленінград, 1981).

Примітки

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]