Счотчиков Георгій Семенович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Счотчиков Георгій Семенович
Народження17 квітня 1908(1908-04-17)
Нікітіно
Смерть12 жовтня 1977(1977-10-12) (69 років)
Москва
ПохованняКунцевський цвинтар
КраїнаСРСР СРСР
Вид збройних силПрапор ВПС СРСР ВПС СРСР
ОсвітаВійськова академія Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації
ПартіяКПРС
Звання Генерал-полковник авіації
Командування62-а авіаційна дивізія далекої дії
9-а гвардійська авіаційна дивізія далекої дії
4-й гвардійський бомбардувальний авіаційний корпус
Війни / битвиНімецько-радянська війна
Нагороди
Орден Леніна Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора Орден Кутузова I ступеня
Орден Суворова II ступеня Орден Суворова II ступеня Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден Червоної Зірки
Орден «Знак Пошани»

Інших держав:

Орден Заслуг 3 класу (Угорська НР)

Гео́ргій Семе́нович Счо́тчиков (рос. Георгий Семенович Счётчиков) ( • 17 квітня 1908(19080417) — пом. 12 жовтня 1977) — радянський воєначальник, генерал-полковник авіації.

Народився 17 квітня 1908 р. в селі Нікітіно Городищенської волості Вяземського повіту (нині Сафоновського району Смоленської області) в родині селянина. Росіянин. Член ВКП (б).

У Червоній Армії з 1927 р. Навчався в середній школі в селі Плющево Городищенської волості Вяземського повіту. В 1930 р. закінчив школу військових льотчиків, у 1954 році. — Військову Академію Генерального штабу.

У передвоєнні роки проходив службу в авіачастині в м. Смоленську. Командував ланкою, авіаескадрильєю. У роки Німецько-радянської війни обіймав посади командира авіаполку, авіадивізії дальньої дії, авіакорпусу дальньої дії. Учасник Параду Перемоги в Москві на Красній Площі 24 червня 1945 р.

У післявоєнні роки командував в Смоленську повітряною армією, був начальником штабу ВПС Північно-Кавказького військового округу, першим заступником Міністерства цивільної авіації Союзу РСР.

Помер у Москві 12 жовтня 1977 р. Похований на Кунцевському цвинтарі.

Нагороди

[ред. | ред. код]

Нагороджений орденами Леніна, двома Червоного Прапора (20.06.1942, …), Кутузова 1-го ступеня (29.05.1945), двома Суворова 2-го ступеня (18.09.1943, 17.04.1945), Вітчизняної війни 1-го ступеня (13.06.1943), Червоної Зірки, «Знак Пошани» (25.05.1936), медалями і югославською «Партизанською Зіркою» 1-го ступеня.[1].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Беляев И. Н. «На службе Отечеству». — Смоленск, 1988. Архів оригіналу за 14 грудня 2007. Процитовано 2 жовтня 2014.

Джерела

[ред. | ред. код]