Т-84
 | Ця стаття в процесі редагування певний час. Будь ласка, не редагуйте її, бо Ваші зміни можуть бути втрачені. Якщо ця сторінка не редагувалася кілька днів, будь ласка, приберіть цей шаблон. Це повідомлення призначене для уникнення конфліктів редагування. Останнє редагування зробив користувач RajatonRakkaus (внесок, журнали) о 17:33 UTC (65 хвилин тому). |
| Т-84 | |
|---|---|
 Т-84 | |
| Тип | основний бойовий танк |
| Походження |  Україна |
| Історія виробництва | |
| Розробник | Харківське конструкторське бюро машинобудування |
| Виготовлення | 1993 |
| Варіанти | Т-84У «Оплот», Т-84-120 «Ятаган», БМ «Оплот» |
| Попередники | Т-80УД |
| Наступники | БМ «Оплот» |
| Характеристики | |
| Вага | 46-51 тонн |
| Довжина | 7,71 м |
| Ширина | 3,60 м |
| Висота | 2,22 м |
| Екіпаж | 3 |
| ---- | |
| Броня | комбінована, багатошарова з динамічним захистом |
Головне озброєння | 125-мм гармата КБА-3 |
Другорядне озброєння | 12,7-мм KT-12,7 кулемет |
| Двигун | 6ТД-2, 6ТД-4 1200 к.с., 1500 к.с |
| Питома потужність | 26 кс/т–31 кт/с |
| Трансмісія | Механічна, планетарна 7 передач переднього та 3 заднього ходу |
| Підвіска | торсійна з гідроамортизаторами на 1,2 та 6 котказ |
| Дорожній просвіт | 475–510 мм |
| Ємність паливних баків | ±1300+2 додаткові баки на 370 літрів |
Операційна дальність | 350-500 км |
| Швидкість | 70-75 км/год |
| ---- | |
Т-84 у Вікісховищі | |
Т-84 — український основний бойовий танк третього покоління, створений на основі Т-80УД. Розробку танка здійснювало ХКБМ, розробку двигуна — ХКБД, а виробництвом займався Завод імені Малишева, він же ХЗТМ.
Серійне виробництво Т-80УД розпочалось 1985 року, а в 1987 його було прийнято на озброєння. Після розпаду СРСР уже в незалежній Україні Т-80УД виготовляли на експорт для Пакистану. Паралельно з тим тривала розробка Т-84, але насправді чіткої межі між цими двома танками немає: частина танків пакистанського контракту отримала значну кількість рішень від Т-84. До 1999 року Т-84 було доведено до рівня Т-84У «Оплот», прийнято на озброєння ЗСУ, однак виготовлено в незначній кількості через брак коштів.
Т-84 є прямим розвитком радянського Т-80УД, розробленого в Харківському конструкторському бюро машинобудування (ХКБМ) та виготовлюваного на заводі імені Малишева (він же ХЗТМ). Т-80УД, прийнятий на озброєння 1987 року, був результатом тривалої дискусії всередині СРСР. З одного боку, частина вищого керівництва СРСР на чолі з міністром оборони Дмитром Устиновим наполягала на запровадженні виробництва уніфікованого Т-80У з газотурбінним двигуном на всіх радянських заводах. З іншого боку, ХКБМ мав власні напрацювання щодо розвитку Т-64 з новим комплексом озброєння та сучасною комбінованою бронею, а ХКБД пропонував новітні дизельні двигуни 6ТД, майже рівноцінні газотурбінним за ходовими якостями, але значно економніші — і ці ініціативи теж знаходили обмежену підтримку серед керівництва.
Таким чином, у серію на заводі імені Малишева замість Т-64 пішов компромісний танк Т-80УД з надійнішою та витривалішою ходовою родини Т-80, харківським дизельним двигуном 6ТД-1, а також новітніми бронюванням та озброєнням Т-80У, розробленими на основі харківського ж «Об'єкта 476». Його виробництво тривало до розпаду СРСР та в незначній кількості в перші роки незалежності України. Примітно, що в Україні цей танк не стояв на озброєнні та не використовувався до 2022 року.[1]
Постановою ЦК КПРС і РМ № 837-249 від 2 вересня 1985, окрім серійного виробництва Т-80УД, було закладено розробку танка з 1200-сильним двигуном 6ТД-2. Створення двигуна було призначено до 1986 року, надання пропозиції щодо серійного виробництва — до 1987.[2][3] Наприкінці існування СРСР розробили окремий варіант Т-80УД з цим двигуном, його приймання відбулось з квітня до листопада 1991 року, а в грудні 1991 було рекомендовано прийняття на озброєння. Головний конструктор ХКБД Микола Рязанцев у спогадах стверджував, що саме цей танк називався Т-84.[4]
Джерела по-різному проводять межу між Т-80УД і Т-84. За деякими з них, ще за часів СРСР Т-80УД мав отримати при прийнятті на озброєння позначення «Т-84» для продовження харківської традиції найменування: Т-24, Т-34, Т-44, Т-54, Т-64 й Т-74 — однак, найвище партійне керівництво вирішило не створювати ще одне найменування основного бойового танка на озброєнні поряд з Т-64, Т-72 і Т-80.[5][6]
На сайті ХКБМ зазначено, що Т-84 відрізняється від Т-80УД новою зварно-катаною баштою, вбудованим динамічним захистом нового покоління, тепловізійним прицілом, цифровим комплексом керування озброєнням, двигуном з потужністю 1200 к.с., допоміжною енергоустановкою, комплексом оптико-електронної протидії, автоматичною системою врахування вигину каналу ствола, навігаційною системою тощо.[7]
Після здобуття Україною незалежності танкові підприємства опинились у скрутному становищі через брак фінансування та залежність від складових з Росії: в 1980-х близько 70% складових для танків постачались із інших республік СРСР. Постановою № 181-3 від 12 березня 1993 Кабінет міністрів України постановив створення модернізованого танка Т-84, заснованого на Т-80УД, але з максимально замкнутим в Україні виробничим циклом. Оригінальні башти відливались у на «Азовсталі» в Маріуполі та в Омську, але ці підприємства більше не могли їх постачати, тому в ХКБМ розробили власну зварно-катану башту. Також Україна розпочала виробництво власної гармати КБА-3. Розробка нових рішень для Т-84 відбувалась паралельно з розвитком експортних Т-80УД: так, частина Т-80УД, виготовлених для Пакистану впродовж 1997—1999 років вже містила напрацювання Т-84, в тому числі башту нової конструкції.[8][5][9]
За розробку Т-84 відповідав головний конструктор ХКБМ Михайло Борисюк. Перший дослідний зразок завершили в 1994, того ж року вирішили створити ще кілька машин. Один із прототипів було показано на IDEX-1995 під назвою «T-84 Supertank». Надалі танки брали участь у випробуваннях на підприємстві та армійських полігонах.[9][7] Танк потребував значного доопрацювання через необхідність замінювати російські вузли.
Початкові плани, реалізовані на «Об'єкті 478Д», передбачали збереження компонування шасі Т-80УД, але з використанням котків і гусеничної стрічки за зразком Т-64. Легкі котки з внутрішньою амортизацією та відсутність гумового покриття внутрішньої поверхні гусениць економили близько 2 тонн. Від цих планів відмовились через ускладнення робіт і невдалі випробування дослідного зразка. 6ТД-2 мав проблеми з перегріванням, які поступово виправили, але це стало причиною відмови від перспективного 6ТД-3 потужністю 1500 к.с., оскільки не було можливості настільки форсований двигун охолоджувати.[10]
На виставці IDEX-1995 в Абу-Дабі було показано першу машину зі зварно-катаною баштою, але він ще не мав усіх нововведень, заданих для Т-84. Танк показав гарні динамічні якості на рівних з російським Т-80У. Михайло Борисюк назвав їх «танками-близнюками».
Результатом роботи над Т-84 стало створення модернізованої версії з заміною російських складових на українські. Танк отримав динамічний захист «Ніж».[7]
У різних джерелах танк зразка 1999 року фігурує за різними назвами. На виставці IDEX-1999 танк було показано під назвою T-84M, її використовують і деякі дослідники.[11] На офіційному сайті ХКБМ танк називають Т-84, Т-84У або просто «Оплот».[12][7] Різні дослідники називають танк Т-84 «Оплот»[13], Т-84У[14] або Т-84У «Оплот»,[15][16][17] зустрічається й назва Т-84[18][7].[прим. 1]
Програма випробувань завершилась 1999 року, модернізовану версію було прийнято на озброєння Збройних сил України як БМ «Оплот» (не плутати з БМ «Оплот» зразка 2009 року, також знаним як «Оплот-М»).
В червні 2016 року Міністерство оборони України підписало контракт з підприємством «Завод імені В. О. Малишева» на відновлення і часткову модернізацію танків. Тривалий час танки Т-84 першого покоління перебували на зберіганні ряду частин збройних сил України, тому для відновлення і поліпшення їхнього технічного стану було вирішено провести ремонт.[19]
Т-84 отримав нову башту розробки ХКБМ. На відміну від литих башт Т-80У та Т-80УД, які виготовляли заводи «Азовсталь» у Маріуполі та ОЗТМ в Омську, українські башти були зварно-катані. Прокат зміцнював сталь і позбавляв її неоднорідності, що зробило нові башти міцнішими та легшими. Як і на радянських танках, башта Т-84 має комбіновану лобову броню.[10]
Крім пасивної броні та динамічного захисту, танк також обладнано комплексом оптико-електронного придушення «Штора-1».
Ключовою різницею між Т-80УД та Т-84 є двигун 6ТД-2 потужністю 1200 к.с. замість 1000-сильного 6ТД-1. Обидва є цілком взаємозамінними, вони мають однакові габарити та кріплення, тому для заміни одного на інший достатньо замінити кілька трубок для пального та мастила.[10]
Порівнюючи Т-84 з його радянсько-українським попередником Т-80УД, у Т-84 можна виділити такі відмінності:
- Покращена броня;
- Нова башта;
- Новий динамічний захист;
- Двигун, потужністю 1200 к.с. замість 1000-сильного у Т-80УД;
- Система навігаційного забезпечення;
Головна відмінність Т-84 від Т-80УД — кращий двигун. Танк оснащений турбо-дизельним двигуном 6ТД-2. Потужність 6ТД-2 становить приблизно 1200 к.с. Також є потужніший варіант Т-84, оснащений двигуном 6ТД-3 потужністю близько 1300 к.с.
З огляду на відсутність чіткої межі між Т-80УД та різні погляди в джерелах, нижче наведено модифікації Т-80УД, що часто фігурують як прототипи або складові родини Т-84.
- Об'єкт 478Д — дослідний зразок з КОЕП «Штора», пасивним нічним прицілом ТПН-4 «Буран-Е» та системою дистанційного підриву уламково-фугасних снарядів «Айнет». Двигун — 1200-сильний 6ТД-2, шасі частково запозичене в Т-64.[9][20][10]
- Об'єкт 478ДУ — дослідний зразок з 1000-сильним 6ТД-1 та ходовою зразка Т-64. Цей танк 1993 було привезено для демонстрації в Пакистан.[21]
- Об'єкт 478ДУ1 — дослідний зразок з 1000-сильним 6ТД-1 та ходовою зразка Т-80. Цей танк 1993 було привезено для демонстрації в Пакистан.[21]
- Об'єкт 478ДУ2 — дослідний зразок
- Об'єкт 478ДУ3 — зарезервоване найменування, прототип не створено
- Об'єкт 478ДУ4 — дослідний зразок
- Об'єкт 478ДУ5 — дослідний зразок
- Об'єкт 478ДУ6 — зарезервоване найменування, прототип не створено
- Об'єкт 478ДУ7 — дослідний зразок
- Об'єкт 478ДУ8 — дослідний зразок
- Т-84У «Оплот» («Об'єкт 478ДУ9», в інших джерелах «Об'єкт 478ДМ») — танк з українськими деталями, зокрема, динамічним захистом «Ніж». Вперше показаний на IDEX-1999 під назвою «T-84M».[9]
- Т-84-120 «Ятаган» — модифікація Т-84 «Оплот», з гарматою та автоматом заряджання під калібр 120 мм, що є стандартним для НАТО. Розроблений за оголошеним Туреччиною тендером;
- БМ «Оплот» або «Оплот-М» («Об'єкт 478ДУ9-1» або «Об'єкт 478ДУ10») — розвиток танка Т-84У «Оплот» з покращеними характеристиками захисту та вогневої потужності. Візуально відрізняється за значно зміненою формою башти, бортовими екранами та панорамним приладом спостереження командира.
- БРЕМ-84 «Атлет» — броньована ремонтно-евакуаційна машина на базі Т-84У;
- БМУ-84 — броньований мостоукладач на шасі Т-84У;
- БВМП-84 — експериментальна бойова машина піхоти на базі Т-84У.
| Показники | Т-84 «Оплот» (1999р)[22][23] | Т-84-120 «Ятаган» [24](2000р) | Оплот-М (2009р)[25] |
|---|---|---|---|
| Вага | 46-48 т. | 48 т. | 51 т. |
| Екіпаж | 3 ос. | ||
| Питома потужність | 25-26,08 к. с./т | 25 к. с./т | 24,7 к. с./т |
| Відносний тиск на ґрунт | 0,93 кг/см² | 0,97 кг/см² | |
| Діапазон робочих температур | від −40 до +50 °C | від −40 до +55 °C | |
| Швидкість руху | |||
| по твердому покриттю | 65—75 км/год | 65—70 км/год | 70 км/год |
| по ґрунту | 45—50 км/год | 40—45 км/год | |
| заднім ходом | 32 км/год | ||
| Запас ходу | |||
| по шосе | 540 км | 400 — 500 км | |
| по місцевості | 350—400 км | 350—450 км | |
| Двигун | |||
| Тип | 6ТД-2 | 6ТД-2Е | |
| Потужність | 1200 к. с. при 2600 об./хв. | ||
| Підвіска | Торсіонна | ||
| Трансмісія | автоматична, планетарна, 7 передніх і 5 задніх передач | ||
| Озброєння | |||
| основне | 125-мм гладкоствольна гармата КБА-3 | 120-мм гладкоствольна гармата КБМ2 | 125-мм гладкоствольна гармата КБА-3 |
| спарене | 7,62-мм кулемет КТ-7,62 | ||
| зенітне | 12,7-мм кулемет КТ-12,7 | ||
| Боєкомплект | |||
| для основного озброєння | 40 пострілів (28 у конвеєрі) | 40 пострілів (22 у конвеєрі) | 46 пострілів (28 у конвеєрі) |
| для спареного кулемета | 1250 набоїв | 4000 набоїв | 1250 набоїв |
| для зенітного кулемета | 450 набоїв | ||
| Подолання перешкод | |||
| кут підйому | 32° | ||
| кут нахилу | 36% (не менш ніж 19,8°) | 25° | |
| вертикальна стіна | 1 м | ||
| ширина рову | 2,85 м | ||
| Глибина водної перешкоди | |||
| без підготовки | 1,8 м | ||
| з підготовкою | 5 м | ||
Російське вторгнення в Україну (2022)[26]
Пакистан — Пакистан закупив 320 танків Т-80УД, на останніх партіях якого використовувались елементи конструкції Т-84 (зокрема башта нової конструкції)
Т-84 та його модифікації брали участь у тендерах:
Греція — Т-84 програв на тендері у Греції у 1998 році[27];
Малайзія — програв польському танку PT-91;
Туреччина — Т-84-120 «Ятаган» у 2000 році брав участь в тендері на основний бойовий танк для Туреччини[28].
- Т-84У ЗС України в 2018 році на навчаннях SETC-2018, 14-та окрема механізована бригада
-
-
-
-
-
-
-
-
- ↑ Слід зауважити, що під назвою Т-84У або Т-84 «Оплот» фігурує також прототип для турецького тендеру, який пізніше замінили на Т-84-120 «Ятаган»
- ↑ Див. джерела у відповідних розділах статті Т-80УД
- ↑ Основной боевой танк Т-80УД «Объект 478Б». btvt.info. Архів оригіналу за 30 травня 2024. Процитовано 10 червня 2024.
- ↑ Рязанцев, 2009, с. 124—125, 128—130.
- ↑ Рязанцев, 2009, с. 141, 206—213.
- ↑ а б Zaloga, 2009, с. 25—30.
- ↑ Шумилин, С. Э. (2010). Танк Т-84. Наука и техника (11).
- ↑ а б в г д ХКБМ - Танк Т-84. web.archive.org. 11 грудня 2015. Архів оригіналу за 11 грудня 2015. Процитовано 9 липня 2022.
- ↑ ХКБМ - Основной боевой танк Т-80УД. web.archive.org. 9 грудня 2015. Архів оригіналу за 9 грудня 2015. Процитовано 9 січня 2023.
- ↑ а б в г Zaloga, 2009, с. 38—43.
- ↑ а б в г Берёзкин, 2007, с. 40–47.
- ↑ Zaloga, Steve (2009). T-80 standard tank: the Soviet army's last armored champion.
- ↑ ХКБМ - Танк Т-84. web.archive.org. 11 грудня 2015. Архів оригіналу за 11 грудня 2015. Процитовано 9 липня 2022.
- ↑ На сайті ХКБМ назву Т-84 «Оплот» використовують для позначення танка Т-84-120, таке позначення використовують і деякі дослідники
- ↑ Шумилин С. Э. Танк Т-84. Броне-сайт (рос.). Процитовано 1 червня 2024.
- ↑ Основной боевой танк Т-84 «Оплот». Броне-сайт (рос.). Архів оригіналу за 16 квітня 2023. Процитовано 1 червня 2024.
- ↑ Харук, Андрій. Танкобудування в Україні. ВУЕ (укр.). Архів оригіналу за 10 жовтня 2023. Процитовано 2 червня 2024.
- ↑ Харук, Андрій. Танкобудування в Україні. ВУЕ (укр.). Архів оригіналу за 10 жовтня 2023. Процитовано 18 червня 2024.
- ↑ Україна у війні застосовує танки Т-84. Мілітарний (укр.). Архів оригіналу за 5 січня 2023. Процитовано 18 червня 2024.
- ↑ Міноборони України прийняло рішення відновити перше покоління танків Т-84 «Оплот» » Військова панорама. web.archive.org. 24 червня 2016. Архів оригіналу за 24 червня 2016. Процитовано 9 липня 2022.
- ↑ Берёзкин, 2007, с. 38–40.
- ↑ а б Шумилин, С. Э. (2010). Танк Т-84. Наука и техника (11).
- ↑ Основной боевой танк Т-84 «Оплот» | Бронесайт Чобитка Василия(рос.)
- ↑ Тактико-технические характеристики основного боевого танка Т-84 | Харьковское Конструкторское Бюро по Машиностроению имени А.А.Морозова(рос.)
- ↑ Ятаган | Харьковское Конструкторское Бюро по Машиностроению имени А.А.Морозова(рос.)
- ↑ БМ ОПЛОТ | Харьковское Конструкторское Бюро по Машиностроению имени А.А.Морозова(рос.)
- ↑ Танк Т-84У вже двічі "засвітився" на фронті (фото) | Defense Express. defence-ua.com (укр.). Процитовано 2 серпня 2022.
- ↑ Україна розглядає варіант продажу своїх танків Америці(рос.)
- ↑ Основний бойовий танк Т-84-120. Архів оригіналу за 10 грудня 2015. Процитовано 8 грудня 2015.
- Харьковское Конструкторское Бюро по Машиностроению имени А. А. Морозова (рос.)
- EnemyForces.com
- Т-84 на броне-сайті Чобітка Василя
- У Харкові розпочали модернізацію танків Т-80УД до рівня Т-84У. http://uprom.info/. Національний промисловий портал. 22 лютого 2019. Процитовано 23 лютого 2019.
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||
