Хронологія світових рекордів з бігу на 1 милю
Світовий рекорд з бігу на 1 милю — це найкращий результат, показаний спортсменом або спортсменкою в легкоатлетичній дисципліні біг на 1 милю. Офіційним органом, що відповідає за ведення цього рекорду, є ІААФ. Діючим володарем рекорду серед чоловіків є Гішам Ель-Герруж з результатом 3:43,13, а серед жінок Сіфан Гассан з результатом 4:12,33[1][2]. Від 1976 року, миля залишається єдиною дистанцією з неметричної системи одиниць, для якої ІААФ визнає рекорди.
Точний час у змаганнях з бігу на 1 милю (1,609344 км) не фіксували до 1850-х років, поки не були збудовані бігові треки з точною відміряною довжиною кола. Бігові перегони стали популярними в Англії в 17 столітті, коли аристократи влаштовували змагання між своїми слугами і робили ставки на результат. До 19 століття такі змагання стали надзвичайно популярними. З коштів від зроблених ставок можна було платити учасникам змагань, тому вважається, що перші рекорди були встановлені бігунами-професіоналами. Навіть після припинення професіональних бігових перегонів рекорд, встановлений професіоналом Уолтером Джорджем у 1886 році, протримався до 1915 року, коли його перевершив бігун-аматор.
У 1930-х роках світові рекорди на милі стали встановлюватися частіше завдяки тому, що спорт популяризувала кінохроніка тих років. Такі бігуни як Жуль Лядумег[en], Джек Лавлок і Гленн Каннінгем стали дуже відомими. У 1940-х роках шведи Арне Андерссон і Гундер Геґґ опустили рекордний час майже до чотирьох хвилин (4:01,4), хоча й під час Другої світової війни в більшості країн бігові змагання скоротилися. Після війни легендарний чотирихвилинний бар'єр першими збиралися побити Джон Ленді з Австралії і британець Роджер Банністер. Роджер Банністер зробив це першим 6 травня 1954 року, а через 46 днів цього досягнув і Джон Ленді. В 1999 році рекордний час опустив до відмітки 3:43,13 Гішам Ель-Герруж з Марокко.
Серед жінок першою, хто пробігла милю менше, ніж за 5 хвилин, була британка Даян Лізер через 23 дні після першої чотирихвилинної милі Банністера. Проте Міжнародна асоціація легкоатлетичних федерацій (ІААФ) не визнавала жіночих рекордів на цій дистанції до 1967 року. Того року Енн Сміт[en] з Великої Британії встановила рекорд 4:37,0. Чинний рекорд 4:12,33 встановила Сіфан Гассан з Нідерландів 12 липня 2019 року.
![](http://chped.net/https/upload.wikimedia.org/wikipedia/uk/timeline/plinpucz4sqi79pf5t5gaqddbybhtza.png)
Час | Спортсмен | Країна | Дата | Місце | Додаткова інформація[3]. |
---|---|---|---|---|---|
4:28 | Чарлз Вестголл | ![]() |
26 липня 1855 | Лондон, Copenhagen House Grounds (гравій) | Матч проти Джорджа Сьюард і Вільяма Джексона (останній отримав гандикап у 10 ярдів). Вестголл переміг з відривом «не менше 10 ярдів», незважаючи на поганий стан доріжки через сильний дощ. Спочатку газети повідомили про результат «трохи менше чотирьох з половиною хвилин», який пізніше було уточнено до 4 хвилин 28 секунд |
4.28 | Томас Горспул | ![]() |
28 вересня 1857 | Манчестер | |
4.23 | Томас Горспул | ![]() |
12 липня 1858 | Манчестер, Copenhagen grounds (гарева доріжка) | Матч проти Джоба Сміта. Випередив на 10 ярдів. |
4.22¼ | Сая Елбісон | ![]() |
27 жовтня 1860 | Манчестер, Copenhagen grounds (гарева доріжка) | 2. Вільям Ленг — 4:22 2/5 |
4.21¾ | Вільям Ленг | ![]() |
11 липня 1863 | Манчестер, City grounds (гарева доріжка) | Матч проти Джеймса Сандерсона. Випередив майже на 10 ярдів. |
4.20½ | Едвард Міллс | ![]() |
23 квітня 1864 | Манчестер, Royal Oak Running grounds (гарева доріжка) | Матч проти Патріка Степлтона (Велика Британія), котрий зійшов з дистанції за 30 ярдів до фінішу. |
4.17¼ | Вільям Ленг | ![]() |
19 серпня 1865 | Манчестер, Royal Oak Running grounds (гарева доріжка) | В забігу було 8 часників. Ленг і Річардс фінішували з однаковим часом. Також у забігу брали участь два колишні рекордсмени Елбісон (6) і Міллс (не фінішував). 26 серпня для визначення переможця було проведено чемпіонський забіг, в якому переміг Ленг з результатом 4.22 і відривом у 20 ярдів. |
Вільям Річардс | ![]() | ||||
4.16 1/5 | Вільям Каммінгс | ![]() |
14 травня 1881 | Престон, Borough grounds (гарева доріжка) | Матч проти Вільяма Даддла. Безперервний дощ. Даддл лідирував усю дистанцію, окрім останніх 300 ярдів. |
4.12¾ | Волтер Джордж | ![]() |
23 серпня 1886 | Лондон, Lillie Bridge | Єдиним суперником був Вільм Каммінгс, який зійшов з дистанції за 70 ярдів до фінішу. |
Час | Спортсмен | Країна | Дата | Місце | Додаткова інформація[4]. |
---|---|---|---|---|---|
4.52 | Кадет Маршалл | ![]() |
2 вересня 1852 | Еддіскомб, Військовий коледж | 30 учасників. Маршалл переміг з відривом у 30 ярдів. 2.Гіллс, 3.Грей |
4.45 | Томас Фінч | ![]() |
3 листопада 1858 | Оксфорд, Водем[en] | 4 учасники. Фінч переміг з відривом у 10 ярдів. 2.Вуд |
4.45 | Вінсент Гаммік | ![]() |
15 листопада 1858 | Оксфорд, Бейлліол | 8 учасників. Відрив у 20 ярдів від Броутона. |
4.40 | Джералд Сурман | ![]() |
24 листопада 1859 | Оксфорд, Триніті-коледж | 7 учасників. Відрив у 10 ярдів від Гарді і Бейтса |
4.33 | Джордж Ферран | ![]() |
23 травня 1862 | Дублін, університет | 20 учасників. 2. Р. Р. Болтон, 3. Ф. Ганна |
4.29 3/5 | Волтер Чіннері | ![]() |
10 березня 1868 | Кембридж, Корпус-Крісті | Трек довжиною ⅓ милі. 2. Френсіс Пелгем 3. Генрі Гарні. |
4.28 4/5 | Волтер Гіббс | ![]() |
3 квітня 1868 | Лондон, Beaufort House | Змагання «Оксфорд − Кембридж». Довжина доріжки 586,66 ярдів. 2. Дж. В. Ланг (відрив 15 ярдів), 3. В. П. Боумен (20 ярдів). Гіббсу було лише 19 років, незабаром він припинив бігати через проблеми зі здоров'ям. В газеті «Bell's Life in London» було подано результат 4.31¾. За цими даними рекордом вважався результат Чіннері 4.29,0, показаний у Beaufort House 30 травня 1868. |
4.28 3/5 | Чарлз Гантон | ![]() |
31 березня 1873 | Лондон, Lillie Bridge | Змагання «Оксфорд − Кембридж». 2. Едвард Сендфорд (відрив 20 ярдів); 3. Льюіс Еванс (25 ярдів). Гантон вийшов в лідери на початку останнього круга. |
4.26,0 | Волтер Слейд | ![]() |
30 травня 1874 | Лондон, Lillie Bridge | Перегони з гадикапом. 2. Говер; 3. Болл. Слейд випередив Говера за 12 ярдів до фінішу. |
4.24½ | Волтер Слейд | ![]() |
1 червня 1875 | Лондон, Lillie Bridge | Літні змагання Лондонського атлетичного клубу. 2. Генрі Брайден (відрив 22 ярди); 3. Л. У. Барт (28 ярдів) |
4.23 1/5 | Волтер Джордж | ![]() |
16 серпня 1880 | Лондон, Стемфорд Бридж | Спроба Лондонського АК встановити рекорд. Перегони з гандикапом. 2. В. Стівенсон (відрив 1 фут, стартував з гандикапом 90 ярдів). 3. В. Рук |
4.19 2/5 | Волтер Джордж | ![]() |
3 червня 1882 | Лондон, Lillie Bridge | Перегони з гандикапом. 2. Вільям Біркетт (відрив 20 ярдів, гандикап 50 ярдів); 3. Ф.Кенселлор (відрив 28 ярдів, гандикап 65 ярдів) |
4.18 2/5 | Волтер Джордж | ![]() |
21 червня 1884 | Бірмінгем, Aston Lower Grounds | Чемпіонат ААА. 2. Вільям Снук 4:34 4/5; 3. В. Дарлінгтон (500 ярдів) |
4.17 4/5 | Томас Коннефф | ![]() |
26 серпня 1893 | Кембридж, Масс., Holmes Field | Змагання Бостонської атлетичної асоціації. |
4.17 0/5 | Фред Бейкон | ![]() |
6 липня 1895 | Лондон, Стемфорд Бридж | Чемпіонат ААА. 2. Вільям Латієнс 4.19 3/5; 3. Чарлз Монтегю |
4.15 3/5 | Томас Коннефф | ![]() |
28 серпня 1895 | Нью-Йорк, Travers Island | Спроба рекорду. З допомогою пейсмейкерів Джорджа Ортона і Едді Картера. |
4.15 2/5 | Джон Пол Джонс | ![]() |
27 травня 1911 | Кембридж, Масс., Soldier's Field | Змагання IC4A[en] 2. Генаван 4.17½; 3. Paull 4.17½. |
Існує декілька різних версій ведення хронології рекордів на милі, оскільки до 1912 року не були визнаного офіційного органу, який би слідкував за цим. Одна з версій починається з Річарда Вебстера, Віконта Алверстоуна (Велика Британія), який показав час 4.36,5 у 1865, а у 1868 його перевершив Чіннері.[5]
Існує ще й інша версія хронології аматорських рекордів до 1862 року[6].
Перший світовий рекорд на дистанції 1 миля було визнано Міжнародною аматорською атлетичної федерації, яка зараз має назву Міжнародна асоціація легкоатлетичних федерацій, у 1913 році.
Станом на квітень 2017 року IAAF ратифікувала 32 світових рекорди у цій дисципліні.
Час | Спортсмен | Країна | Дата | Місце | Додаткова інформація[7] |
---|---|---|---|---|---|
4:14,4 | Джон Пол Джонс | ![]() |
31 травня 1913 | Кембридж (Масс.), Harvard Stadium | Змагання IC4A[en] 2. Норман Тебер 4:16 2/5; 3. П. С. Гармон 4:18 4/5; 4. Луіс Мадейра 4:20 1/5 |
4:12,6 | Норман Тебер | ![]() |
16 липня 1915 | Кембридж (Масс.), Harvard Stadium | Перегони з гандикапом. |
4:10,4 | Пааво Нурмі | ![]() |
23 серпня 1923 | Стокгольм, Олімпійський стадіон | Спроба встановити рекорд. Лише два учасники. 2. Едвін Вайд 4:13,1. |
4:09,2 | Жуль Ладумег | ![]() |
4 жовтня 1931 | Париж, Stade Jean-Bouin | Спроба встановити рекорд. З допомогою пейсмейкера Рене Мореля. |
4:07,6 | Джек Лавлок | ![]() |
15 липня 1933 | Принстон, Palmer Stadium | Змагання між університетами «Принстон/Корнелл–Оксфорд/Кембридж». Лавлок представляв Оксфорд. 2. Вільям Бонтрон (Принстон) 4:08,7; 3. Джон Гейзен (Корнелл); 4. Форбс Горан (Кембридж) не фінішував. |
4:06,8 | Гленн Каннінгем | ![]() |
16 червня 1934 | Принстон, Palmer Stadium | Змагання Princeton Invitational. 2. Вільям Бонтрон 4:12,5; 3. Юджин Вензке 4:16,0 |
4:06,4 | Сідні Вудерсон | ![]() |
28 серпня 1937 | Лондон, Мотспур Парк | Змагання клубу «Blackheath Harriers». Пейсмейкером був Реджинальд Томас. |
4:06,2 | Гундер Хеґґ | ![]() |
1 липня 1942 | Гетеборг, Слоттскоґсваллен[en] | Міжнародні змагання. 2. Арне Андерссон 4:06,4; 3. Брор Хеллстрем 4:15,4; 4. Улле Петтерссон 4:17,6; 5. Руне Густафссон 4622,0; 6. Ґеста Якобссон 4:33,2. |
4:06,2 | Арне Андерссон | ![]() |
10 липня 1942 | Стокгольм, Олімпійський стадіон | Національні змагання. 2. Бйорн Лофвенберг 4:16,2; 3. Улле Окерберг 4:17,0; 4. Інгве Андерссон 4:25,2; 5. Роланд Крістіанссон 4:25,4. |
4:04,6 | Гундер Хеґґ | ![]() |
4 вересня 1942 | Стокгольм, Олімпійський стадіон | Міжнародні змагання. 2. Оке Спонгерт 4:14,4; 3. Рольф Зайденшнур (Німеччина) 4:15,8; 4. Кнут Клаессон 4:18,8; 5. Генрі Ерікссон 4:35,0. |
4:02,6 | Арне Андерссон | ![]() |
1 липня 1943 | Гетеборг, Слоттскоґсваллен | Національні змагання. 2. Руне Густафссон 4:04,2; 3. Арне Ахлсен 4:06,6; 4. Інгвар Хаглунд 4:18,6; 5. Руне Перссон 4:19,4. |
4:01,6 | Арне Андерссон | ![]() |
18 липня 1944 | Мальме, Iddrotsplats | Національні змагання. 2. Гундер Хеґґ 4:02,0; 3. Руне Густафссон 4:05,6; 4. Руне Перссон 4:06,8. |
4:01.4 | Гундер Хеґґ | ![]() |
17 липня 1945 | Мальме, Iddrotsplats | Національні змагання. 2. Арне Андерссон 4:02,2; 3. 3. Руне Перссон 4:03,8; 4. Леннарт Странд 4:09,2. |
3:59,4 | Роджер Банністер | ![]() |
6 травня 1954 | Оксфорд, Іффлі Роуд | Матч команд ААА і Оксфордського університету. 2. Кріс Четевей 4:07,2; 3. Вільям Галетт 4:16,0; 4. Алан Гордон; 5. Дж. Дойл; 6. Кріс Брешер. Брешер був пейсмейкером протягом першої половини дистанції, а на третьому колі Четевей. Ця подія широко відома як «перша чотирихвилинна миля». |
3:58,0 | Джон Ленді | ![]() |
21 червня 1954 | Турку, Turun Urheilupuisto | Міжнародні змагання. 2. Кріс Четевей 4:04,4; 3. Олаві Вуорісало 4:07,0; 4. Деніс Юханссон 4:07,6; 5. Ілмарі Тайпаре 4:10,6; 6. Ауріс Калліо. Калліо і Четевей були пейсмейкерами для Ленді. |
3:57,2 | Дерек Ібботсон | ![]() |
19 липня 1957 | Лондон, Вайт Сіті | Змагання між командами Лондона і Нью-Йорка (участь за запрошенням). 2. Рональд Делейні (Ірландія) 3:58,8; 3. Стансілав Юнгвірт (ЧССР) 3:59,1; 4. Кеннет Вуд 3:59,3; 5. Стефан Левандовскі (Польща) 4:00,6; 6. Алан Гордон 4:03,4. |
3:54,5 | Герб Елліотт | ![]() |
6 серпня 1958 | Дублін, Мортон Стедіум[en] | Міжнародні змагання. 2. Мервін Лінкольн 3:55,9 (Австралія); 3. Рональд Делейні (Ірландія) 3:57,5; 4. Маррей Галберг (Нова Зеландія) 3:57,5; 5. Альберт Томас (Австралія) 3:58,6; 6. Ентоні Памфрі (Вел. Британія) 4:04,4. |
3:54,4 | Пітер Снелл | ![]() |
27 січня 1962 | Вонгануї, Cooks Gardens (трава) | Міжнародні змагання. 2. Брюс Таллох (Вел. Британія) 3:59,3; 3. Альберт Томас (Австралія) 4:03,5; 4. Маррей Галберг 4:07,2. |
3:54,1 | Пітер Снелл | ![]() |
17 листопада 1964 | Окленд, Western Springs Stadium | Міжнародні змагання. 2. Йозеф Одлозіл (ЧССР) 3:59,3; 3. Джон Девіс 3:56,8. Кім МакДелл і Білл Саткліфф були пейсмейкерами. |
3:53,6 | Мішель Жазі | ![]() |
9 червня 1965 | Ренн, Stade de Courtemanche | Міжнародні змагання. 2. Герард Вервоорт 3:59,9; 3. Мішель Бернар 4:00,9; 4. Клод Ніколя 4:03,2. |
3:51,3 | Джим Райан[en] | ![]() |
17 липня 1966 | Берклі, Едвардс Стедіум | Національні змагання (участь за запрошенням). 2. Кері Вейсігер 3:58,0; 3. Річард Ромо 4:01,4; 4. Пет Трейнор 4:02,6. |
3:51,1 | Джим Райан | ![]() |
23 червня 1967 | Бейкерсфілд, Меморіал Стедіум | Змагання Аматорського атлетичного союзу[en]. 2. Джим Грелл 3:56,1; 3. Дейв Вілбом 3:56,2; 4. Том вон Руден 3:56,9. |
3:51,0 | Філберт Байї | ![]() |
17 травня 1975 | Кінгстон, Національний стадіон | Міжнародні ігри свободи. 2. Мартін Лікуорі (США) 3:52,2; 3. Імонн Коглан (Ірландія) 3:53,3; 4. Річард Волгутер (США) 3:53,8. |
3:49,4 | Джон Вокер | ![]() |
12 серпня 1975 | Гетеборг, Слоттскоґсваллен | Ігри Гетеборга. 2. Кен Голл (Австралія) 3:55,2; 3. Грем Крауч (Австралія) 3:56,4; 4. Гуннар Екман 4:01,5. |
3:49,0 | Себастьян Коу | ![]() |
17 липня 1979 | Осло, Біслетт | «Золота миля ІААФ». 2. Стів Скотт (США) 3:51,2; 3. Крейг Месбек (США) 3:52,1; 4. Імонн Коглан (Ірландія) 3:52,5; 5. Джон Робсон (Вел. Британія) 3:52,8. До цього забігу особистий рекорд Коу на цій дистанції становив 3:57,8. Серед усіх випадків встановлення світового рекорду це була найбільша різниця (-8,7 секунди) з попереднім особистим рекордом спортсмена. |
3:48,8 | Стів Оветт | ![]() |
1 липня 1980 | Осло, Біслетт | Біслеттські Ігри[en]. 2. Стів Крем 3:53,8; 3. Грем Вільямсон (Велика Британія) 3:56,4; 4. Омер Халіфа (Судан) 4:01,5. |
3:48,53 | Себастьян Коу | ![]() |
19 серпня 1981 | Цюрих, Летцигрунд | Велткласе Цюрих[en]. 2. Майк Боіт (Кенія) 3:49,74; 3. Стів Крем 3:49,95; 4. Джон Вокер 3:50,12. |
3:48,40 | Стів Оветт | ![]() |
26 серпня 1981 | Кобленц, Oberwerth | Міжнародні змагання. 2. Крейг Масбак (США) 3:54,14; 3. Том Байєрс (США) 3:56,60; 4. Девід Маркрофт (Вел. Британія) 4:00,65. |
3:47,33 | Себастьян Коу | ![]() |
28 серпня 1981 | Брюссель, Ейзель | Меморіал Ван Дамме[en] 2. Майк Боіт (Кенія) 3:49,45; 3. Стів Скотт 3:51,48; 4. Сідні Мейрі (США) 3:51,81 |
3:46,32 | Стів Крем | ![]() |
27 липня 1985 | Осло, Біслет | Біслеттські Ігри[en]. 2. Хосе-Луїс Гонсалес (Іспанія) 3:47,79; 3. Себастьян Коу 3:49,22; 4. Стів Скотт 3:49,93. |
3:44,39 | Нуреддін Морселі | ![]() |
5 вересня 1993 | Рієті, Stadio Raul Guidobaldi | Rieti Meeting[en] 2. Венусте Нійонгабо (Буркіна-Фасо) 3:55,86; 3. Ахмед Ібрагім (Катар) 3:57,58. |
3:43,13 | Гішам Ель-Герруж | ![]() |
7 липня 1999 | Рим, Олімпійський стадіон | Golden Gala. 2. Ноа Нгені (Кенія) 3.43,40; 3. Руі Сілва (Португалія) 3.50,91; 4. Андрес Діаз (Іспанія) 3.51,15. |
З 1981 року ІААФ запровадила автоматичну фіксацію часу до сотих часток секунди на змаганнях з бігу на дистанціях до 10000 метрів включно.
Час | Спортсменка | Країна | Дата | Місце | Додаткова інформація[8] |
---|---|---|---|---|---|
6:13,2 | Елізабет Аткінсон | ![]() |
24 червня 1921 | Манчестер, Fallowfield Ground | Перший міжуніверситетський чемпіонат. |
5:27,5 | Рут Крістмас | ![]() |
20 серпня 1932 | Лондон, Battersea park | Змагання Лондоського АК. Перегони з гадикапом. Суперниці Крістмас мали гандикап в 350—400 ярдів. Її результат фіксувався окремо без врахування місця на фініші. |
5:24,0 | Гледіс Ланн[en] | ![]() |
1 червня 1936 | Брентвуд | Чемпіонат Жіночої ААА. 2. М. Броуд; 3. Олів Голл-Голт |
5:23,0 | Гледіс Ланн | ![]() |
18 липня 1936 | Лондон, Вайт-Сіті | Чемпіонат Жіночої ААА. 2. Неллі Галстед 5.23,8 (відрив 5 ярдів); 3. Гільда Райт; 4. Евелін Форстер |
5:20,8 | Гледіс Ланн | ![]() |
8 травня 1937 | Дадлі | |
5:17,0 | Гледіс Ланн | ![]() |
7 серпня 1937 | Лондон, Вайт-Сіті | Чемпіонат Жіночої ААА. 2. Евелін Форстер (відрив 80 ярдів); 3. Доріс Роден (120 ярдів). |
5:15,3 | Евелін Форстер | ![]() |
22 липня 1939 | Лондон Вайт-Сіті | Чемпіонат Жіночої ААА. 2. Доріс Роден 5.36,0; 3. Міріам Кларк 5.40,6 |
5:11,0 | Енн Олівер | ![]() |
14 червня 1952 | Лондон, Вайт-Сіті | Чемпіонат Жіночої ААА. 2. Гейзел Нідем 5.12,6; 3. Айріс Вільямс 5.17,8. |
5:09,8 | Інід Гардінг | ![]() |
4 червня 1953 | Лондон, Вайт-Сіті | Чемпіонат Жіночої ААА. 2. Філліс Грін 5.14,8; 3. Дайліс Вільямс 5.17,3 |
5:08,0 | Енн Олівер | ![]() |
12 вересня 1953 | Консетт | |
5:02,6 | Даян Лізер | ![]() |
30 вересня 1953 | Лондон, Вайт-Сіті | Забіг з запрошеними учасниками в рамках матчу Англія–Нідерланди. 2. Інід Гадінг 5.10,6; 3. Гелен Вінсент 5.16,6. |
5:00,3 | Едіт Трейбал | ![]() |
1 листопада 1953 | Тімішоара | |
5:00,2 | Даян Лізер | ![]() |
26 травня 1954 | Бірмінгем, Perry Barr Stadium | Весняні змагання клубу Birchfield Harriers |
4:59,6 | Даян Лізер | ![]() |
29 травня 1954 | Бірмінгем | Чемпіонат Мідленда |
4:50,8 | Даян Лізер | ![]() |
24 травня 1955 | Лондон, Вайт-Сіті | Cavalcade of Sports. |
4:45,0 | Даян Лізер | ![]() |
21 вересня 1955 | Лондон, Вайт-Сіті | Міжнародні змагання. 2. Енн Олівер 4.58,0; 3. Маделін Вудер-Ібботсон 4.58,4. |
4:41,4 | Меріс Чемберлен[en] | ![]() |
8 грудня 1962 | Перт, Perry Lakes Stadium | |
4:39,2 | Енн Сміт[en] | ![]() |
13 травня 1967 | Лондон, Уімблдон Парк | Чемпіонат графства Суррей. 2. Пет Браун 4.59,3; 3. Джой Джордан 5.07,4. |
ІААФ почала офіційно реєструвати світові рекорди з бігу на 1 милю серед жінок у 1967 році.
Час | Спортсменка | Країна | Дата | Місце | Додаткова інформація[9] |
---|---|---|---|---|---|
4:37,0 | Енн Сміт[en] | ![]() |
3 червня 1967 | Лондон, Polytechnic Stadium | Southern Championship. |
4:36,8 | Марія Гоммерс[en] | ![]() |
14 червня 1969 | Лестер, Saffron Lane sports centre | Міжнародні змагання. 2. Телвін Бейтман 4:49,1; 3. Марі Геррон 4:51,3 |
4:35,3 | Еллен Тіттель | ![]() |
20 серпня 1971 | Ситтард, Baandert Sports Park | Міжнародні змагання. 2. Йок ван дер Стелт 4:38,1; 3. Берні Боксем 4:38,7. |
4:29,5 | Паола Піньї-Каккі | ![]() |
8 серпня 1973 | Віареджо, Del Pini stadium | Міжнародні змагання. 2. Кріста Мертен (ФРН) 4:43,3; 3. Маргеріта Гаргано 4:49,3. |
4:23,8 | Наталія Марасеску | ![]() |
21 травня 1977 | Бухарест | |
4:22,1 | Наталія Марасеску | ![]() |
27 січня 1979 | Окленд | |
4:21,7 | Мері Декер | ![]() |
26 січня 1980 | Окленд | |
4:20,89 | Людмила Вєсєлкова | ![]() |
12 вересня 1981 | Болонья | |
4:18,08 | Мері Декер-Тебб | ![]() |
9 липня 1982 | Париж | |
4:17,44 | Марічіка Пуйке | ![]() |
9 вересня 1982 | Рієті | |
4:16.71 | Мері Декер | ![]() |
21 серпня 1985 | Цюрих | |
4:15,61 | Паула Іван | ![]() |
10 липня 1989 | Ніцца | |
4:12,56 | Світлана Мастєркова | ![]() |
14 серпня 1996 | Цюрих | |
4:12,33 | Сіфан Гассан[10] | ![]() |
12 липня 2019 | Монако | Етап Діамантової ліги. Meeting Herculis EBS. 2. Лаура Вайтман[en] 4:17,60; 3. Ґабріела Дебюс-Стаффорд[en] 4:17,87. |
- ↑ All time Top lists. One Mile Men. worldathletics.org. Архів оригіналу за 3 вересня 2021. Процитовано 3 вересня 2021.(англ.)
- ↑ All time Top lists. One Mile Women. worldathletics.org. Архів оригіналу за 3 вересня 2021. Процитовано 3 вересня 2021.(англ.)
- ↑ IAAF World records progression Book. 2015. с. 67. Архів оригіналу за 5 грудня 2015. Процитовано 14 квітня 2017.
- ↑ IAAF World records progression Book. 2015. с. 68. Архів оригіналу за 5 грудня 2015. Процитовано 14 квітня 2017.
- ↑ World Mile Record Progression. Berkshire Sports. Архів оригіналу за 28 серпня 2012. Процитовано 14 квітня 2017.(англ.)
- ↑ Progression of world record times for males. sta.colostate.edu. Архів оригіналу за 6 лютого 2012. Процитовано 14 квітня 2017.(англ.)
- ↑ IAAF World records progression Book. 2015. с. 68–72. Архів оригіналу за 5 грудня 2015. Процитовано 14 квітня 2017.
- ↑ IAAF World records progression Book. 2015. с. 271–272. Архів оригіналу за 5 грудня 2015. Процитовано 14 квітня 2017.
- ↑ IAAF World records progression Book. 2015. с. 272–273. Архів оригіналу за 5 грудня 2015. Процитовано 14 квітня 2017.
- ↑ worldathletics.org — World Records [Архівовано 7 серпня 2019 у Wayback Machine.] (англ.)
- Runner's World data [Архівовано 6 лютого 2012 у Wayback Machine.](англ.)
- Дані Франкфуртського університет до 1995 року (нім.)
- Хронологія жіночих рекордів [Архівовано 6 січня 2012 у Wayback Machine.](англ.)
- Хронологія жіночих рекордів [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.](англ.)
- Дані Франкфуртського університет до 1995 року (жінки) (нім.)
|