Хунедоара (місто)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Хунедоара
рум. Hunedoara
Герб
герб
Вид на частину міста.
Розташування міста Хунедоара
Основні дані
45°46′11″ пн. ш. 22°55′13″ сх. д. / 45.76972° пн. ш. 22.92028° сх. д. / 45.76972; 22.92028Координати: 45°46′11″ пн. ш. 22°55′13″ сх. д. / 45.76972° пн. ш. 22.92028° сх. д. / 45.76972; 22.92028
Країна Румунія
Регіон Хунедоара
Адмінцентр Гунедоара[d]
Столиця для Vajdahunyad urban electoral districtd і Vajdahunyad electoral districtd
Засновано 1265
Площа 97 км²
Населення 79 235
Висота НРМ 278 ± 1 м
Міста-побратими Аржантей (1974)[1], Деріндже, Сомбатгей, Зениця
Часовий пояс UTC+2 і UTC+3
GeoNames 8334953
OSM 2248737 ·R (Гунедоара)
Поштові індекси 331006–331167[2]
Міська влада
mayor of Hunedoarad Ovidiu Hada
Вебсайт primariahd.ro
Мапа
Мапа
Хунедоара. Карта розташування: Румунія
Хунедоара
Хунедоара
Хунедоара (Румунія)


CMNS: Хунедоара у Вікісховищі

Хунедоа́ра[3][4][5][6][7][8][9][10][11][12], або Гунедоара[13][14][15][16][17][18][19] (рум. Hunedoara, угор. Vajdahunyad, нім. Eisenmarkt, рум. Târgu Fierului) — місто в Румунії, в повіті Хунедоара, в долині річки Чорна (притока річки Муреш).

Географія

[ред. | ред. код]

Хунедоара розташоване у південно-західній Трансільванії поблизу гір Пояна-Руске.

Історія

[ред. | ред. код]

Після приходу римлян у 106 році тут почалося виробництво заліза у селі Рустіка. Перша згадка про місто з назвою Гунґнод сягає 1265 року.

1514 року спалахнуло селянське повстання під проводом Дєрдь Дожа. З цього приводу багато селян з маєтку Хунедоара були ув'язнені фортеці у вигляді покарання.

Протягом XX століття населення Хунедоара зросло до 86 000 жителів за рахунок швидкої індустріалізації. У місті був найбільший металургійний завод у Румунії (поки Галац не зайняв лідерство), але після падіння залізної завіси діяльність поступово зменшилася через втрату ринку. Це завдало удар по загальному процвітанню міста.

Пам'ятки

[ред. | ред. код]
Замок Корвінів

Архітектурна пам'ятка 13 століття — замок Гуньяді, у якому є історичний музей.

Населення

[ред. | ред. код]
Зміни населення
Рік Населення Зміна
1850 1937
1912 4520 +133.4%
1930 4600 +1.8%
1948 7018 +52.6%
1956 36 498 +420.1%
1966 68 207 +86.9%
1977 79 719 +16.9%
1992 81 337 +2.0%
2002 71 380 −12.2%
2011 60 525 −15.2%
2021 50 457 −16.6%
Джерело: Census data

Населення 79,2 тис. мешканців на 2002 рік.

Етнічний склад міста був таким:

Економіка

[ред. | ред. код]

Центр чорної металургії. Комбінат ArcelorMittal Hunedoara (3 млн. т сталі на рік) використовує місцевий залізняк (родовища в горах Пояна-Руске) і кам'яне коксівне вугілля Петрошенського басейну. Підприємства коксової, хімічної, харчової промисловості, виробництво будматеріалів.

Відомі люди

[ред. | ред. код]

Міста-побратими

[ред. | ред. код]

Світлини

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. http://www.argenteuil.fr/106-hunedoara-roumanie.htm
  2. https://coduripostaleok.ro/hunedoara/hunedoara-hd
  3. Хунедоара // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
  4. Хунедоара // Велика українська енциклопедія : [у 30 т.] / проф. А. М. Киридон (відп. ред.) та ін. — К. : ДНУ «Енциклопедичне видавництво», 2018— . — ISBN 978-617-7238-39-2.
  5. Мунтяну Франчіск // Українська літературна енциклопедія. Т. 3: К—Н. — Київ: Українська енциклопедія, 1995. — С. 419—440.
  6. Новітня історія Ч. 2 / за ред. В. А. Тарасенко — Київ: Вид-во Київського університету, 1961. — С.234
  7. Антропологічний склад українського народу: монографія / В. Д. Дяченко; Ін-т мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені М. Т. Рильського. — Київ: Наук. думка, 1965. — С. 93
  8. І. Г. Рознер. Історичні журнали Румунської Народної Республіки (1956—1958 рр.) // Український історичний журнал. — 1959. — Число 3. — С. 138
  9. Рендюк Т. Г. Українці Румунії: національно-культурне життя та взаємовідносини з владою. — Київ: Інститут історії України НАН України, 2010. — С. 12
  10. Семенюк С. Українські історико-етнічні землі (Польща, Угорщина, Румунія, Словаччина, Чехія, Австрія, Саксонія). — Львів: Апріорі, 2011. — С. 458, 711, 735, 747, 777, 792, 805, 813
  11. Україна в системі європейської інтеграції: Монографія. Навчальний посібник / М. Палінчак, В. Приходько, В. Химинець та ін. — Ужгород: ТОВ «РІК-У», 2016. — С. 257
  12. Україна крізь віки. Т. 15 Українці в світі / В. П. Трощинський, А. А. Шевченко //Національна академія наук України, Інститут історії України; заг. ред. В. А. Смолій. — Київ: Альтернативи, 1999. — С. 190
  13. Українська назва згідно з Газетирем (покажчиком) географічних назв світу. — К.: Мінекоресурсів України, 2006. — С. 395.
  14. Старков В. А. Луческу Мірча // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2017. — Т. 18 : Лт — Малицький. — С. 171. — ISBN 978-966-02-7999-5.
  15. ІНСТРУКЦІЯ з передачі українською мовою географічних назв і термінів Румунії та Молдови. — К. : Міністерство екології та природних ресурсів України, 2001. — Вид. 1. — С. 5.
  16. Богословія. Рим, 1973. — С. 143.
  17. Великочий В., Кіндрачук Н. Історико-культурна спадщина Карпатського регіону. Навчально-методичний посібник. — Івано-Франківськ, 2013. — С. 150, 184, 187—188.
  18. Сучасна зарубіжна етнологія : антологія. У 2 т. / голов. ред. Г. Скрипник ; НАН України, ІМФЕ ім. М. Т. Рильського. – К., 2010. – T. 2. — С. 246, 248.
  19. Комюніке Секретаря Європейського суду з прав людини стосовно рішення у справі «Рупа проти Румунії». ЛІГА:ЗАКОН. Процитовано 5 грудня 2022.