Чорний Володимир Пантелійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Володимир Пантелійович Чорний
При народженніЧорний Володимир Пантелійович
Народження10 лютого 1949(1949-02-10) (75 років)
Україна Україна с. Оленівка, Донецької області
Національністьукраїнець
Діяльністьхудожник
Напрямокпейзаж
ВпливЛевітан, Шишкін, Айвазовський, Рєпін

Чорний Володимир Пантелійович (нар. 10 лютого 1949, с. Оленівка, Волноваський район Донецька область, Українська РСР, СРСР) — український художник. Проживає у селищі Межова Дніпропетровської області. Працює в галузі пейзажного живопису.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Закінчив Нікопольський сільськогосподарський технікум у 1980, працював інженером-контролером сільгосптехніки.

Мистецтву ніде не навчався, самотужки зумів досягти вершин образотворчого мистецтва і створив близько двох тисяч неповторних по своїй красі картин.

Самобутній художник почав малювати у середині 1970-х. Першими були не полотна, а замальовки, виконані олівцем та аквареллю. Живопису Володимир ніде не вчився та все ж спробував писати олією. Зразком для наслідування стали твори Левітана, Шишкіна, Айвазовського, Рєпіна та інших класиків українського та світового мистецтва.

Влітку 2006 гості й жителі селища Межова вперше побачили картини свого земляка, дізналися про нього, як художника. Особиста виставка художника під назвою «Усе в природі має свою душу» діяла в Межівській районній бібліотеці. Проходила на високому рівні, картини здивували відвідувачів високою художньою досконалістю, професійністю, новизною, реальністю та багатосюжетністю.

Творчість

[ред. | ред. код]
Зовнішні відеофайли
Найкращі картини Володимира Чорного

Творчість художника вийшла вже далеко за межі Межівщини. Він бере участь у виставках та конкурсах багатьох міст України — Києва, Дніпропетровська, Нікополя, Павлограда, Добропілля, Мирнограда, Красноармійська та інших.

Картини Володимира Чорного знаходяться в музеях, картинних галереях, приватних колекціях в Україні, Росії, декілька полотен у Білорусі, Італії та Португалії.

У 2008 художник бере участь в обласному конкурсі «Примножимо славу Придніпров'я»; у 2010 та 2011 роках — міжрегіональних конкурсах «Павлоград збирає друзів», «Творіть із задоволенням». На конкурсах художник зайняв перші місця й був нагороджений дипломами І-го ступеню.

У серпні 2011 став призером конкурсу «Намалюй своє місто», що проводився у Красноармійську Донецької області.

Художник — постійний учасник фестивалю народної творчості «Петриківський дивосвіт», фестивалю «Козацькими шляхами». Твори художника були відзначені дипломами.

Найвідоміші твори художника

[ред. | ред. код]
  • «Золота осінь у Софіївці» (2012),
  • «Філія. Річка Вовча» (2002),
  • «Березовий гай» (2010),
  • «Маки» (2011),
  • «Свіжий вітер. Річка Бик» (2010),
  • «Бабине літо» (2011).

Література

[ред. | ред. код]
  • Гайворонський П. Є., Гежа В. Ю. Світлий дар Володимира Чорного. — Донецьк: «Каштан», 2012. — 44 с. 24 іл.
  • Бабець П. Долучімось до прекрасного: [У Межівській районній бібліотеці відкрилася персональна виставка художника В. П. Чорного] / П.Бабець // Червона зірка. — 2006. — 8 лип. — с.2.
  • Ляшенко Н. Тонкий лірик, співець неповторної краси рідного краю: [Про межівського художника В. П. Чорного] /Н.Ляшенко // Червона зірка. — 2009. — 4 квіт. — с.1.
  • Варюха Л. Світлий дар Володимира Чорного: [В Межівській ЦРБ відбулася презентація книги П.Гайворонського та В.Гежі, яка присвячена творчості відомого на Межівщині художника] / Л.Варюха // Червона зірка. — 2012. — 23 черв. — с.2.

Посилання

[ред. | ред. код]