Штепенко Олександр Павлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Штепенко Олександр Павлович
Народження10 жовтня 1904(1904-10-10)
Великомихайлівка
Смерть15 січня 1972(1972-01-15) (67 років)
Москва
ПохованняВведенське кладовище
Країна СРСР
ПриналежністьПрапор Радянської армії Радянська армія
Вид збройних силПрапор ВПС СРСР ВПС СРСР
Звання Полковник авіації
Війни / битвиРадянсько-фінська війна (1939—1940)
Друга світова війна
НагородиГерой Радянського Союзу Орден ЛенінаОрден ЛенінаОрден Леніна Орден Червоного ПрапораОрден Червоного ПрапораОрден Червоного Прапора Орден Трудового Червоного Прапора Орден Олександра Невського Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден Червоної Зірки
Медаль «За трудову відзнаку»
Медаль «За трудову відзнаку»

Олекса́ндр Па́влович Штепе́нко (1904—1972) — полковник авіації, Герой Радянського Союзу (1942).

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 1904 року в селі Великомихайлівка — нині Покровського району Дніпропетровської області. Закінчив 7-річну школу, разом з батьком займався покрівельними роботами на висотних будовах, перекривали дзвіниці.

1926-го поступає на службу до ВМС СРСР. 1927 року закінчує електромінну школу за спеціальністю «радист», до 1933-го служив в авіаційній частині у Севастополі.

Працював старшим радіотехніком в НДІ проблем Півночі, від 1933 року з власної ініціативи влаштувався на роботу в Управління Полярної авіації та відправлений на рік в експедицію у Тіксі — для освоєння моря Лаптєвих, штурман літака, екіпаж Дорньє Валь «СРСР Н-8» Павла Георгійовича Головіна. Від 1935 року — штурман корабля Єнісейської авіагрупи, Головне управління Північного морського шляху. Літав на «Дорньє Валь» та Р-6 в екіпажах Павла Головіна, Михайла Козлова, Івана Черевичного. Як штурман на літаку ТБ-1 брав участь в першій зимовій трансарктичній повітряній експедиції по обльоту полярних станцій усього північного узбережжя СРСР. Під час експедиції було подолано 23000 кілометрів, здійснено 47 приземлень. Протягом 1937—1938 років на «Sikorsky S-43» «СРСР-207» Олексія Граціанського брав участь у пошуках зниклого екіпажу С. О. Леваневського. Від 1938 року в складі екіпажу Михайла Козлова здійснював льодові розвідки в Карському морі — за ці роботи був нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора.

1939 року закінчує Курси вищої підготовки штурманів при військово-повітряній інженерній академії.

Учасник радянсько-фінської війни, здійснив 15 вильотів на бомбардування військових об'єктів противника, за що відзначений орденом Червоного Прапора.

Початок нацистсько-радянської війни зустрів в повітрі під час польоту на льодову розвідку в Карському морі у складі екіпажу Михайла Водоп'янова. Після звістки екіпаж відлітає до Москви та скеровується в полк дальніх бомбардувальників, що саме формувався. З липня 1941 року перебував на фронтах нацистсько-радянської війни, майор, штурман ескадрильї 746-го авіаційного полку, 81-ша далекобомбардувальна авіаційна дивізія. У серпні 1941 року в складі екіпажу Водоп'янова був флагштурманом одного із нальотів радянських бомбардувальників на Берлін. Стартувавши з фронтового аеродрому, група бомбардувальників вийшла точно на Берлін та здійснила удар по об'єктах. Під час одного із бойових вильотів осені 1941 року Олександр Штепенко здійснив надзвичайно точне скидання бомб — при сильному боковому вітрі 10 бомб потрапили по всій довжині ешелону з набоями, що рухався.

За 12 успішних бойових вильотів 20 лютого 1942-го нагороджений другим орденом Червоного Прапора, 22 квітня 1942-го — за наступні 16 результативних нічних вильотів у складі майора С. О. Асямова — представлений до звання Героя Радянського Союзу (присвоєне 20 липня 1942 року)[1].

Штурман ескадрильї 746-го авіаційного полку, до кінця квітня 1942 року на літаку Пе-8 здійснив 28 бойових вильотів — на бомбардування об'єктів в глибокому тилу противника, зокрема, на Берлін та Кенігсберг; в бойових вильотах двічі зазнавав поранень.

Травнем 1942 року був штурманом — командир екіпажу майор Пуусепп Ендель Карлович, другий пілот — капітан Обухов Василь Михайлович, другий штурман — капітан Романов Сергій Михайлович, на бомбардувальнику ТБ-7 здійснювали виконання урядового завдання по доставці радянської делегації — на чолі з наркомом Молотовим — у Велику Британію та США; пролітали через територію Третього Рейху, Північне море, Атлантику, здійснюючи проміжні зупинки в Шотландії, Ісландії та Канаді. 31 грудня 1942 року нагороджений орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня.

Загалом за час війни Олександр Штепенко здійснив на Пе-8 78 успішних бойових вильотів. Від червня 1943 року та до кінця війни перебував на посаді старшого помічника начальника інспекції 18-ї повітряної армії по штурманській службі; навчав штурманів, розробляв програми по їх навчанню

Після закінчення війни продовжував службу в ВПС СРСР. В березні — травні 1948 року брав участь в високоширотній повітряній експедиції «Північ-2». З 1955 року перебував у запасі.

Помер 1972 року в Москві.

Вийшли друком його мемуари «На бомбардувальнику далекої дії» та «Особливе завдання».

Нагороди

[ред. | ред. код]
  • Герой Радянського Союзу
  • 3 ордени Леніна
  • 3 ордени Червоного Прапора
  • орден Трудового Червоного Прапора
  • орден Олександра Невського
  • орден Вітчизняної війни 1 ступеня
  • орден Червоної Зірки
  • медаль «За трудову відзнаку» (1939)

Вшанування

[ред. | ред. код]
  • у Великій Михайлівці його іменем названо вулицю
  • на будівлі школи, котру закінчив Олександр Штепенко, встановлено меморіальну дошку на його честь.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Указ Президиума Верховного Совета СССР «О присвоении звания Героя Советского Союза начальствующему составу Красной Армии» от 20 июня 1942 года // Ведомости Верховного Совета Союза Советских Социалистических Республик : газета. — 1942. — № 24 (183) (30 червня). — С. 1.

Джерела

[ред. | ред. код]
Емблема Збройних сил України Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.chped.com/w/index.php?title=Штепенко_Олександр_Павлович&oldid=37745328