CANDU

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
CANDU
Технічні характеристики
ТеплоносійВажка вода
ПаливоПриродний уран
Електрична потужність500-1200 МВт
Будівництво та експлуатація
Підприємство виробникAtomic Energy of Canada Limited
Будівництво першого зразкакінець 1950-х
Блоки АЕС. Країни
  • Канада: 19 і 5 списані.
  • Південна Корея: 3 і 1 відключення.
  • Китай: 2.
  • Індія: 2, 13 активних CANDU-похідних і 5 CANDU-* похідних у розробці.
  • Аргентина: 1 і 1 планується.
  • Румунія: 2 та 3 неактивні, частково побудовані.
  • Пакистан: 1 припинення роботи[1].
CMNS: CANDU у Вікісховищі

CANDU (англ. Canada Deuterium Uranium) — важководний водо-водяний ядерний реактор (типу PHWR) виробництва Канади. Як сповільнювач в CANDU використовується важка вода, це дозволяє (при досить великих розмірах активної зони і, відповідно, великому запасі ядерного палива) використовувати як паливо звичайний природний уран. На відміну від більшості водо-водяних реакторів (наприклад, ВВЕР), CANDU — канальний реактор, це дозволяє замінювати використане паливо свіжим, не зупиняючи реактор. Теплоносієм першого контуру може бути як важка, так і звичайна вода.

Абревіатура CANDU є зареєстрованим товарним знаком і розшифровується як "CANada Deuterium Uranium", підкреслюючи дві основні особливості реактора - Використання важкої (дейтерієвої) води та природного урану. Реактори CANDU були початково розроблені наприкінці 1950-х і 1960-х років у партнерстві між Atomic Energy of Canada Limited (AECL), Hydro-Electric Power Commission of Ontario, Canadian General Electric, та іншими компаніями.

Існувало два основних типи реакторів CANDU: початкова конструкція потужністю приблизно 500 МВт, призначена для використання в багатореакторних установках на великих станціях, і раціоналізований реактор CANDU 6 у класі 600 МВт, призначений для використання в одній реакторній автономній установці або в невеликих багатоагрегатних установках. Блоки CANDU 6 були побудовані в Квебеку та Нью-Брансвіку, а також у Пакистані, Аргентині, Південній Кореї, Румунії та Китаї. Один екземпляр дизайну не CANDU 6 був проданий до Індії. Багатоблокова конструкція використовувалася лише в Онтаріо, Канада, і зростала в розмірах і потужності, оскільки в провінції було встановлено більше блоків, досягнувши ~880 МВт в блоках, встановлених на Дарлінгтонській атомній електростанції. Зусилля раціоналізувати більші блоки подібно до CANDU 6 призвели до появи CANDU 9.

На початку 2000-х перспективи продажів оригінальних дизайнів CANDU зменшувалися через впровадження новіших дизайнів від інших компаній. AECL у відповідь скасувала розробку CANDU 9 і перейшла на удосконалений реактор CANDU (ACR). ACR не вдалося знайти покупців; її останній потенційний продаж стосувався розширення Дарлінгтонського реактора, але це було скасовано в 2009 році. У жовтні 2011 року федеральний уряд Канади надав ліцензію на розробку CANDU Candu Energy (дочірній компанії SNC-Lavalin[en]), яка також придбала колишній реактор відділ розвитку та маркетингу AECL на той час. Candu Energy надає послуги з підтримки існуючих об’єктів і завершує роботи з раніше зупинених установок у Румунії та Аргентині через партнерство з Китайською національною ядерною корпорацією. SNC Lavalin, наступник AECL, займається продажами нових реакторів CANDU 6 в Аргентині (Atucha 3), а також у Китаї та Великій Британії. Продажі реактора ACR завершилися.

Крім застосування у самій Канаді, реактори CANDU експортувалися до Китаю, Південної Кореї, Індії, Румунії, Аргентини та Пакистану.

Схема реактора CANDU: 1 - твели ; 2 - каландр (корпус реактора); 3 - стрижні СУЗ 4 - компенсатор тиску ; 5 - парогенератор ; 6 - поживний насос; 7 - головний циркуляційний насос; 8 - паливоперевантажувальна машина; 9 - сповільнювач (важка вода); 10 - технологічні канали; 11 - пара на турбіну; 12 - конденсат з турбіни; 13 - гермооболонка

Конструкція та експлуатація

[ред. | ред. код]

Основна робота конструкції CANDU подібна до інших ядерних реакторів. Реакції поділу в активній зоні реактора нагрівають воду під тиском у первинному контурі охолодження. Теплообмінник, також відомий як парогенератор, передає тепло до вторинного контуру охолодження, який живить парову турбіну з підключеним до неї електричним генератором (для типового термодинамічного циклу Ранкіна). Відпрацьована пара з турбін потім охолоджується, конденсується і повертається як живильна вода в парогенератор. Остаточне охолодження часто використовує охолоджуючу воду з сусіднього джерела, такого як озеро, річка чи океан. Нові станції з CANDU, такі як атомна електростанція Дарлінгтон біля Торонто, Онтаріо, використовують дифузор для розподілу теплої вихідної води на більший об’єм і обмеження впливу на навколишнє середовище. Хоча всі станції з CANDU на сьогоднішній день використовували охолодження з відкритим циклом, сучасні конструкції CANDU здатні використовувати замість них градирні[2].

Конструкція CANDU відрізняється від більшості інших конструкцій у деталях активної зони і первинного контуру охолодження. Природний уран складається з суміші в основному урану-238 з невеликою кількістю урану-235 і слідами інших ізотопів. Поділ у цих елементах вивільняє нейтрони високої енергії, які можуть спричинити поділ інших атомів 235U у паливі. Цей процес набагато ефективніший, коли енергія нейтронів енергія набагато нижча, ніж ті, що виділяються в реакції природним шляхом. У більшості реакторів використовується сповільнювач нейтронів у тій чи іншій формі, щоб знизити енергію нейтронів або зробити їх тепловими, що робить реакцію більш ефективною. Енергія, втрачена нейтронами під час цього процесу сповільнення, нагріває сповільнювач, і це тепло відбирається для отримання енергії.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. "Nuclear Power in Pakistan", WNA, Retrieved on May 18 2022.
  2. Enhanced CANDU 6 Technical Summary (PDF). SNC Lavalin. с. 10. Архів оригіналу (PDF) за 6 березня 2019. Процитовано 14 листопада 2018. Cooling water systems for all CANDU reactor cooling requirements can operate at either saltwater or fresh water sites. The plant can also accommodate conventional cooling towers. A range of cooling water temperatures, to suit the plant’s environment, can be handled. A generic set of reference conditions has been developed to suit potential sites for the EC6.

Посилання

[ред. | ред. код]