URO VAMTAC

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
URO VAMTAC
ВиробникURO, Vehiculos Especiales S.A
Роки виробництва1998 — 2003
КласПозашляховик
Стиль кузоваУніверсал
Довжина4850 мм
Ширина2180 мм
Висота1900 мм
Маса3,0—3,5 тонни
Найвища швидкість135

URO VAMTAC — іспанський повнопривідний легковий автомобіль підвищеної прохідності (позашляховик).

Історія

[ред. | ред. код]

URO VAMTAC розроблений в Іспанії для потреб армії. В конструкції відчувається вплив американського Humvee. В серійному виробництві було дві моделі — I3 та S3.

Конструкція

[ред. | ред. код]

Розроблена для перевезення вантажів масою 1500—2500 кг, також може буксирувати до 1500 кг. Встановлено два дизельних двигуни Steyr потужністю 166 к. с. (URO VAMTAC I3) та 188 к. с. (URO VAMTAC S3). Також встановлено автоматичну коробку передач.

Машина має прекрасну мобільність — може перевозитися військово-транспортним літаком, на підвісі вертольота CH-47 Chinook, а також десантуватися з малих висот[1].

Служба

[ред. | ред. код]

В іспанські війська поставлено приблизно 1200 URO VAMTAC, причому 60 % — моделі S3. Крім того, машини використовуються поліцейськими підрозділами.

Машини були в складі іспанського миротворчого контингенту в Афганістані, Конго та Лівані. Мають також експортний успіх.

Модифікації

[ред. | ред. код]
  • Броньована версія.
  • Санітарна машина. Двоє або четверо ношів у задній частині кузова.
  • Протитанкова. На базі встановлено ПТРК BGM-71 TOW або MILAN.
  • Машина ППО. ПЗРК Mistral.
  • Командно-штабна машина.
  • Машина психологічної війни.

Галерея

[ред. | ред. код]

Країни-експлуатанти

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Архівована копія. Архів оригіналу за 23 лютого 2015. Процитовано 30 листопада 2014.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  2. infodefensa.com[недоступне посилання]
  3. España vende a Marruecos 1.200 blindados como los usados en Afganistán. Архів оригіналу за 4 грудня 2014. Процитовано 30 листопада 2014.
  4. infodefensa.com. Архів оригіналу за 15 квітня 2008. Процитовано 30 листопада 2014.